Вірші загиблого у Запорізькій області – у селі Роботине, старшого сержанта ЗСУ Олександра Гладишенка опублікувала на сторінці у соцмережах 18-ї окремої механізованої бригади його сестра Наталка, уточнивши, що він також служив у 118-й ОМбр.
Один із віршів називається так: «Ракетний удар».
Ракетний удар та сирени тривожні
І криків відлуння, хаос навкруги.
Проколюють хмари «кинджали» безбожні
Лишаючи в небі смертельні сліди.
Зітхання в підземці і тиша холодна
В повітрі молитви, надії слова.
І поштовх шалений – ракета голодна…
Будинок палає, руйнує вона.
І тиша на мить, пил тихенько сідає,
Лиш сіре повітря кварталом летить.
І серце холоне, душа завмирає,
Аж вовком від болі так хочеться вить.
«Швидкі» з маячками, в очах вони – сірі.
І крик навкруги, але звуку нема.
Лиш холод смертельний гуляє по тілу
І плаче від болю стражданна земля.
Будинок не встояв, його – половина.
Палають під’їзди, квартири пусті…
Спокійно заснула, не диха дитина,
Навіки затиснувши ляльку в руці…
Мене цей вірш вразив – своєю пронизливою щирістю: адже я живу біля такого будинку… і все це сам пережив.
Царство небесне тобі, Героє, Поет!
Йому назавжди залишилось 36 років.
Володимир ШАК
*
Фото: korsun-miskrada.gov.ua