“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку XXI століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу”, – Ліна Костенко. Слова берегині української культури наводить Український кризовий медіа-центр як епіграф до звернення до усіх небайдужих
Не допустити послаблення інституції Уповноваженого із захисту державної мови та повторно призначити на цю посаду Тараса Кременя. Відкрите звернення
Посилання :https://language-policy.info/…/vidkryte-zvernennia…/…
В умовах війни, коли Україна щоденно виборює своє право на свободу, незалежність і гідність, рідне слово стає не лише засобом спілкування, а символом спротиву, єдності та національної ідентичності.
Мова – це код нашої культури, голос нашої історії та майбутнє наших дітей. Вона народжувалась у колискових, звучала в думах і поезії, витримувала десятиліття заборон, зневаги та русифікації, але вистояла – бо в її основі незламна воля українського народу.
Мова є м’якою, але потужною силою, яка формує світогляд, захищає від маніпуляцій і знищення.
Втрата мови – це втрата себе. Захищаючи мову – ми захищаємо Україну.
Український кризовий медіа-центр висловлює підтримку та доєднується до звернення провідних діячів культури про підтримку інституту Уповноваженого із захисту державної мови та впровадженої мовної політики під час війни.
Закликаємо наших партнерів і учасників проєктів УКМЦ долучитися до поширення цього допису і звернення, зробити власні дописи та захистити українську мову, яка є невід’ємним елементом нашої національної безпеки.
Слава Україні!
