Російські воєнкори [скорочення від “воєнний кореспондент”], як Олександр Сладков, Олександр Коц, Юрій Котенок, Семен Пєгов та Євгеній Піддубний видають з себе журналістів, які висвітлюють так зване “СВО” та воєнний побут солдат. Проте насправді, вони прямо причетні до воєнних злочинів Кремля, поширюючи фейки, дезінформацію та виправдовуючи дії Кремля в рамках злочинної групи, – повідомляє Антон Хім’як, аналітик HWAG, UCMC, у матеріалі для Українського кризового медіацентру.
“Кореспонденти” діють на тимчасово окупованих територіях, де видають з себе журналістів. Насправді вони беруть участь у створенні альтернативної версії подій для російського телевізора. Фактично, “воєнкори” – це щупальці російської пропаганди, які конструюють реальність на місцях. Наративи авторства цих самозванців є цеглинками, з яких головні рупори пропаганди, такі як Володимир Соловйов (телеведучий-пропагандист), Маргарита Симоньян [головний редактор державного ЗМІ Russia Today] та Ольга Скабєєва [телеведуча-пропагандистка] та інші конструюють ефір державних ЗМІ. Все на замовлення російської пропагандистської машини: поширення ненависті до України та українців, підбурювання та виправдовувати звірства, дискредитація ЗСУ, скоординоване поширення брехні.
Мережа воєнкорів активізувались з початком повномасштабного вторгнення, коли численні політичні пабліки та анонімні групи були переорієнтовані під скоординовану Z-сітку. . “Воєнкори” перебувають безпосередньо на лінії фронту, нарівні з російськими окупантами, при цьому їхня зброя – фейки та маніпуляції.
При цьому доволі часто вони публікують фотографії себе зі зброєю в руках, з якою, вочевидь, вбивають українців. Як на фото, де Семен Пєгов [автор каналу WarGonzo] Михайло Порєчєнков [в касці PRESS] стріляє з позицій бойовиків в донецькому аеропорту. 2014 рік Частина “воєнкорів” задіяні у війні проти України з 2014 року. Наприклад, Даніїл Безсонов, також займав посаду “першого заступника міністра інформації ДНР” в окупаційній адміністрації.
Взагалі висвітлювати військову агресію РФ серед воєнкорів це постійна робота, адже багато хто з них висвітлював і війну в Грузії, і бойові дії в Сирії. Тут варто згадати проект WarGonzo (Пєгов) в підтримці НКР у Другій Карабахській війні 2020. Під час якого Пєгов та Коц активно займались пропагандою та створенням фейків задля створення необхідного РФ інформаційного поля.
Деякі “воєнкори” намагаються залишитись анонімними і приховують свою приналежність до тих чи інших російських ЗМІ. Втім їх видають наративи, які вони злагоджено розповсюджують. Звʼязок з владою У червні 2023 року президент РФ Володимир Путін проводив закриту зустріч з воєнкорами, на якій, нібито, обговорювалась ідея тісної співпраці між апаратом президента та “медійниками”.
Цікаво, що запрошені воєнкори є частими гостями на державних телеканалах або й взагалі перебуває в штаті російських ЗМІ. Євген Піддубний у гостях в програмі Ольги Скабєєвої про український контрнаступ “Путін провів двогодинну зустріч з воєнкорами: головне” Зустрічі такого рівня є черговим доказом, що контроль над діяльністю цієї гілки пропаганди знаходиться під Адміністрацією президента, а точніше, – під ФСБ.
Якщо більш детально розглядати, що саме пишуть воєнкори, то відслідковується очевидна афіліація окремих груп воєнкорів. Для прикладу, воєнкори Сладков та Піддубний найменше з усіх критикували Міноборони і найбільше просували наратив про “розхитування човна”. А от воєнкори “Старше Едди”, Пєгов, Подоляка, Романов не соромляться за потреби критикувати армію та командування за неефективність.
Також, в цьому зоопарку, існує група воєнкорів, що в основному висвітлюють роботу найманців ПВК “Вагнер” і найбільше доклались до формування образу “непереможних музикантів”. Всередині цих груп існує і більш детальний розподіл, адже на лінії фронту існує чимало воєнкорів з не надто великими охопленням, але прямим підпорядкуванням окремим генералам. Це призводить до того, що коли потрібно шукати винного у черговій поразці російської армії, зʼявляється конфлікт між цими групами.
З одного боку, це звичайне перекладання відповідальності, з іншого, це підтримує інтерес до їхньої діяльності. Федеральна служба безпеки РФ, є головним регулятором російських “медіа”. …Формула: “цар хороший, бояри погані” чудово себе проявила в межах геноцидної риторики російського патріотизму. Також вони використовуються окремими російськими ЗМІ та пропагандистами як підкріплення своїх військових наративів. Для прикладу, якщо Володимир Соловйов в своїй телепередачі або телеграм-каналі розмірковує про ефективність українського контрнаступу, то для довіри для своїх слів він посилається саме на військових кореспондентів. Анонімний воєнкор “Старше Едди” – палкий захисник своєї “професії” неодноразово заявляв, що навіть якщо воєнкори маніпулюють інформацією, то для блага армії. А представників класичної державної пропаганди автор каналу зневажає за відірваність від реальності.
Ще один “воєнкор”, православний фанатик та адепт конспірологічних теорій Юрій Котєнок притримується бачення війни з Україною, як війни з нечистю. Також він пропагує класичну для “патріотичних кіл” ідею всеохопної мобілізації в РФ, для повної перемоги на Україною.
Ці приклади чудово характеризують риторику та діяльність воєнкорів. Вони свідомо розуміють чим займаються і систематично допомагають в агресивній війні Росії проти України На скільки вони впливові? Згідно звітам сервісу TgStat у всіх вищезгаданих воєнкорів за за період з липня 20 липня 2023 року по 18 серпня 2023 впали показники підписників, але в той же час виросли індекси цитувань.
Мається на увазі, наскільки часто на цей телеграм-канал посилаються в інших і наскільки часто його публікації репостять. Детектор Медіа писав раніше, визначити, наскільки велика насправді аудиторія – досить важко, а аудиторія “воєнкорів” до того ж перетікає від одного каналу до іншого. Втім, згідно з звітом за останній місяць незалежно від аудиторії цих воєнкорів поширювали від 6 до 11 тисяч інших телеграм-каналів. Принаймні, це свідчить, що сітка “воєнкорів” працює з чітко визначеною цільовою аудиторію. Також, тут отримуємо черговий доказ використання воєнкорів як підґрунтя для класичної ТБ-пропаганди. На Олександра Коца Соловйов посилався щонайменше 1-2 рази в день, а сумарно майже 3 тисячі разів (більшість з них за часу повномасштабного вторгнення).
Чому це – інформаційний злочин? Питання пропаганди у контексті воєнних злочинів стає важливою проблемою, оскільки пропагандисти можуть відігравати ключову роль у мобілізації та маніпулюванні масами для досягнення військових цілей. Ця проблематика знаходить свій аналог у ситуації геноциду в Руанді, де редакція “Вільного радіо 1000 пагорбів” зіграла роль у поширенні ненависті та мобілізації людей до вбивств.приклад Руанди демонструє, як пропаганда збурює людей до ненависті, яка веде до скоєння злочинугеноциду, і як за ці злочини можуть бути притягнуті до відповідальності ті, хто розповсюджує цю пропаганду. Міжнародний трибунал засудив представників “Вільного радіо 1000 пагорбів” за їхню роль у злочинах проти людяності. Аналогічно, питання використання пропаганди в контексті конфлікту між Росією та Україною має важливу вагу. Використання негативних стереотипів та дезінформації може призвести до мобілізації громадян на військовий конфлікт та насильство. Прецедент з міжнародним трибуналом в Руанді підкреслює потребу відповідальності за поширення пропаганди, яка може лежати в основі серйозних порушень прав людини та міжнародного права. Під покриттям “журналістської роботи” ці особи беруть участь у розпалюванні конфліктів, розповсюдженні фейкової інформації, провокуванні насильства та сприянні підготовці дезінформаційних кампаній.
Вони слугують важливими ланками в ланцюгу дестабілізації та розпалювання конфліктів, що дозволяє російському уряду регулювати інформаційний простір. Одним словом, російські військові кореспонденти, як Олександр Сладков, Олександр Коц, Юрій Котенок, Семен Пєгов та багато інших воєнкорів, насправді не є об’єктивними журналістами, але є частинами величезної машини дезінформації, що сприяє злочинами російського військового апарату та загрозі світовій безпеці. Тому єдиним правильним рішенням буде не просто прирівняти їх до російських пропагандистів, що підтримують російські військові злочини та забезпечують інформаційний супровід геноцидній політиці Кремля, а розглядати як організовану злочинну групу, яка здійснює воєнний злочин імітуючи журналістську діяльність. Потрібно просування внесення їх в усі можливі санкційні списки, класифікуючи їх як військових злочинців, але одночасно з цим протидіяти російським вкидам про “українські репресії свободи слова”.
Оригінал статті – на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/voenkors-criminal-group-giving-meaning-to-crimes?fbclid=IwAR1TZkqsu5-fXh99ESPemGA43HcMbIzNTZ9JSzcaqq6fiLpqVrfpePhHB1s
