Як повідомив на своїй сторінці у соцмережах президент Всеукраїнської федерації Спас, доцент Запорізького національного університету Олександр Притула,
Провели у засвіти козака, козацького художника Анатолія Завгороднього.
З 80-х років ХХ ст Анатолій боровся за Незалежність України, стоячи у витоків відродження українського козацтва, Просвіти, навчивши малювати сотні учнів, роблячи велику громадську роботу на користь Україні.
Світла памʼять.
Знавець козацької старовини, Анатолій Михайлович залишив по собі багато картин, присвячених славетному запорізькому краю. На одній із них, зокрема, втілено легенду про походження назви села Жеберець, що на Оріхівщині. З цього села, до речі, був родом сам художник, у ньому він і останній спокій знайшов учора, 18 серпня, – після того, як з ним попрощалися в Запоріжжі побратими і всі, хто його знав і шанував.
Ось, що про своє село розповідав МИГівцям сам художник:
У козацькі часи видався неврожайний рік. Залишившись без провіанту, щоб не померти з голоду, козаки почали вживати своїх лошадей. І сталося так, що коні одного разу скінчилися. Тільки в отамана залишався жеребець-красень. Ну й підступили до отамана козаки: віддавай, мовляв, коня на спільний стіл. І тоді отаман, схопившись на жеребця, помчав на ньому до річки, а на середину коли виплив з ним, застрелив жеребця. І потонули обидва. Жеребцем і стали тому називати річку, що неспішно пробирається степом до річки Конки.
А ще є легенда про козака Фісака, чиїм ім’ям на Оріхівщині названо залізничну станцію.
Колись на березі річки Конки козаки обладнали дозорні вежі. На одній із них і загинув степовий лицар Фісак:
Задрімаючи, він не помітив, як на козацький берег перебралися татари. Врятуватися козак, напевно, зміг би – якби причаївся, ставши невидимим. Але він зробив так, як роблять справжні воїни – пожертвував собою заради братів своїх: підпалив вишку, подавши таким чином сигнал сусідньому прикордонному посту.
Картини Анатолія Завгороднього:
*
Фото з відкритих Інтернет-джерел
