У нинішні драматичні часи єдність є запорукою нашої майбутньої Перемоги над ворогом. І це не банальні слова. Підтримку одне одного – мешканців Запоріжжя і вимушених переселенців, військових і волонтерів, працюючих і пенсіонерів – неозброєним оком видно у багатьох царинах нашого повсякденного життя. І не останнє місце у цьому процесі займає культура. Бо саме історія і культура у найширшому значенні є міцними «нитками», що зшивають нашу різнобарвну Україну.
«Чуття єдиної родини» – запорука Перемоги
Днями у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї відбулася акція «Сила в єдності»: до фондів музею на тимчасове зберігання представники закладів культури Оріхівщини (більшість території знаходиться в зоні активних бойових дій) передали пам’ятку, що увійшла до Книги рекордів України – «Найдовшу вишиту ілюстровану книгу-складанку «Кобзарю-200».
Директор департаменту культури та інформаційної політики Запорізької обласної військової адміністрації Владислав Мороко (сам родом з Оріхівщини) акцентував: “Саме єдність українців допомагає нам не повторювати помилок, яких українці припустилися 100 років тому, під час національно-визвольних змагань 1918-1922 років. І в часи, ще більш занурені в глибину історії: коли після смерті Богдана Хмельницького чи не всі його полковники стали гетьманами, і тим прирекли Україну на багаторічну «Руїну».
«Чуття єдиної родини» тим більш важливо, що перед початком широкомасштабного вторгнення, чого гріха таїти, багато громадян «призвичаїлися» до війни, яка тривала на Сході України з 2014 року. Вважали, що російська загроза примарна, і спинити її можна мистецькими та політичними акціями. Зокрема, 16 лютого 2022 року, який був проголошений Президентом України Днем єднання, на майданчику «Райдуга» біля Вознесенівського парку запоріжці розгорнули величезний синьо-жовтий прапор, аби продемонструвати нашу волю до вільного життя в неподільній Україні.
На жаль, цивілізованість як така не є наріжним каменем існування нашого ворога. 24 лютого почалися повномасштабні бойові дії. І наша історія і культура, матеріальна і нематеріальна, стала одним із перших об’єктів нищення ворогом.
«Віршами твоїми натхненно творимо»
… На Оріхівщині зараз, мабуть, немає жодного населеного пункту, який би не постраждав від бойових дій. У самому Оріхові навряд чи знайдеться хоч одна будівля, яку б не зачепили російські снаряди (ракети, безпілотники тощо). Переважна більшість мешканців виїхала з окупованих територій чи зони активних обстрілів до Запоріжжя чи далі. Тож історія порятунку вишитої книги за творами Тараса Шевченка «Віршами твоїми натхненно творимо» виглядає дивом.
Чим цікава ця пам’ятка?
У 2014 році у Запорізькій області, як і по всій країні, проходили урочистості з нагоди 200-річчя Кобзаря. Підготовка до них почалася за десять місяців до роковин (навіть режим Януковича не міг завадити українцям вшанувати ювілей поета). Тоді провідний спеціаліст Оріхівського районного будинку культури Лідія Мельник запропонувала працівникам сільських клубів створити вишивки за мотивами улюблених віршів Тараса Григоровича. Умовою було виконання картин в одному розмірі.
Загалом до ініціативи долучилися 24 вишивальниці. А майстриня декоративно-прикладного мистецтва Валентина Приходько висунула ідею створити із цих вишивок книгу-складанку. Вона ж покрила «сторінки» тонкою слюдою та з’єднала їх між собою. Книга, довжина якої склала 14 метрів 34 сантиметри, отримала назву «Віршами твоїми натхненно творимо».
“Нам здалося, що цей витвір мистецтва вартий уваги всеукраїнського рівня, – розповіла на церемонії прийому-передачі книги до запорізького музею Лідія Мельник, яка зараз очолює КЗ «Інформаційно-просвітницький центр культури та дозвілля» Преображенської громади. З Оріхова пані Лідія виїхала у травні минулого року, і зараз працює у громаді більшою частиною дистанційно. – Спочатку замахнулися на Книгу рекордів Гіннесса, та коли вивчили умови подання заявки, зрозуміли, що не назбираємо грошей для участі. Тоді подумали про Книгу рекордів України, але там теж потрібні були кошти”.
Та книга, напоєна енергетикою майстринь, начебто притягнула до себе благодійників. Доля допомогла оріхівським майстриням зустрітися з ведучою програми «Фольк-musiс» Оксаною Пекун. Вона сказала, що складанка варта уваги, а в них на програмі вже був зафіксований один із рекордів України, і то було безкоштовно.
“Ми зібрали усі необхідні документи, і 26 жовтня 2016 року у прямому етері програми книжка отримала нагороду проєкту «Національний реєстр рекордів України» як «Найдовша вишита ілюстрована книга-складанка «Кобзарю-200», – продовжує Лідія Мельник. – Ми дали книзі перше життя. А друге подарувала наша волонтерка, директорка Нестерянського клубу Наталія Онищенко”.
Мистецький витвір вцілів під обстрілами
…Наталія Онищенко родом з села Копані. Працювала у сільському клубі, і дев’ять років тому допомагала Лідії Мельник розробити ідею створення книги. Потім працювала в Нестерянському сільському будинку культури. Вимушена була виїхати з Нестерянки 27 березня 2022 року.
Наталія Миколаївна ледве стримує сльози, коли згадує, що від її рідних Копанів наразі майже нічого не залишилося, що Нестерянська птахоферма знищена мародерами, а в самому селі лишилося усього 78 мешканців, яких окупанти змусили «оселитися» на одній вулиці. “Боляче за людей, які залишаються на Оріхівщині без води , тепла і газу… Страшно, що знайшлися зрадники, які пішли на співпрацю з ворогом в окупованих селах… Та ми віримо в Перемогу, і працюємо на неї там, де нині знаходимося”.
У Запоріжжі пані Наталія перебуває з 6 квітня. Разом з колегами, вимушеними переселенцями з окупованих територій, підтримує зв’язки з фахівцями комунальної установи «Обласний методичний центр культури і мистецтва » Запорізької обласної ради, відгукується на усі запрошення розрадити мистецтвом запоріжців та гостей міста. А ще до кожного свята збирається разом з колежанками і готує смаколики для наших захисників. “Печемо, варимо, шкваримо, а потім відвозимо усе свіженьке й домашнє нашим хлопцям”.
Під час відвідин наших воїнів у грудні минулого року ноги самі понесли пані Наталію до оріхівського будинку культури. Стіни посічені осколками. Вікна вибиті. Меблі потрощені. Та під шаром битого скла і штукатурки Наталія Миколаївна побачила книгу, яку з такою любов’ю створювали майстрині… Цілу та неушкоджену. «Її просто скинуло вибуховою хвилею на підлогу. Мабуть, Святий Миколай врятував нашу пам’ятку”, – посміхається пані Наталія. Разом із портретом Тараса Шевченка, вцілілими народними костюмами та залишками апаратури волонтерка привезла її до Запоріжжя.
Надбання Оріхівської громади, книга-складанка перебуватиме у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї до звільнення й відбудови окупованих територій. Які здобудемо в єдності та допомозі один одному.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
ДОВІДКОВО
Запорізький обласний краєзнавчий музей для оглядин нині не працює, бо левова частка цінних експонатів евакуйовано до більш безпечних місць. Але, як розповіла заступниця директора музею Вікторія Водоп’ян, в експозиції залишилися виставки «На шляху до Незалежності», «Велика історія великої нації» та відділ природи. З березня тут планують тричі на тиждень приймати відвідувачів за попереднім узгодженням.
Контактний телефон 097 599 6363.
*Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”
