У Запоріжжі народний депутат Україні Сергій Штепа провів нараду щодо розробки екологічної Програми поетапного зниження обсягів викидів забруднюючих речовин у місті. 
До обговорення було запрошено представників місцевих профільних владних структур, підприємств-забруднювачів та громадських організацій. Запрошення нардепа взяти участь у нараді проігнорував лише металургійний комбінат “Запоріжсталь”, який до речи є головним забруднювачем атмосферного повітря в Запоріжжі.
І на це не могли не звернути увагу інші представники запорізького промислового комплексу. Зокрема, було зазначено, що до “Запоріжсталі” і раніше місцева влада ставилася поблажливо і багато разів переносила терміни виконання важливих природоохоронних заходів у рамках попередніх екологічних програм. Ймовірно, тому на підприємстві не особливо переймаються й з приводу майбутньої програми. Тим паче, що самої програми ще немає. Хоча, за словами Сергія Штепи, за попередніми планами, вже до кінця березня нинішнього року її мали опрацювати і затвердити. Але обговорення занадто затягнулося. До того ж двічі не вдалося провести тендер на вибір виконавця, бо просто не було жодного заявника.
Щоправда на сьогодні, як повідомила заступниця начальника управління екологічної безпеки Запорізької міськради Галина Нарсєєва, міськрада вже підписала прямий договір на розробку Програми з Інститутом громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України вартістю понад 1,7 мільйона гривень. Згідно з договором, виконавець має розробити Програму поетапного зниження викидів з урахуванням всіх даних від основних запорізьких підприємств-забруднювачів до кінця цього року.
– Треба зазначити, що практична реалізація статті 11 ЗУ «Про атмосферне повітря» вперше відбувається на території України, і саме у Запоріжжі, – наголосила заступниця директора департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації Ірина Пірогова. – Тому була створена велика робоча група з залученням громадськості, фахівців, підприємців, посадовців, які б обговорювали кожен розділ технічного завдання На засіданнях робочої групи було дуже багато пропозицій з розроблення технічного завдання для цієї програми. Кожна з них обговорювалася.. На мій погляд, ті терміни, що вказані в договорі з Інститутом, абсолютно об’єктивні. Такого рівня програми потребують обробку величезного об’єму інформації і справді розробляються мінімум 5-6 місяців. Для Запоріжжя це стратегічно важлива річ.
Слід також нагадати, що у 2007 році інститут ім. Марзєєва вже проводив у Запоріжжі дослідження з оцінки ризиків здоров’ю населення від викидів забруднюючих речовин промпідприємствами. Тоді було визначено основні джерела викидів на кількох десятків підприємств, які є основними забруднювачами повітря у місті, та розроблені відповідні рекомендації. Тож у фахівців інституту вже є базові напрацювання та досвід роботи в Запоріжжі.
Представники громадськості, як і фахівці-екологи, теж зазначили, що вони довіряють розробнику – Інституту громадського здоров’я ім. Марзєєва. Досвід та репутація його науковців не дає підстав для сумнівів в їх неупередженості. Проте проблема може бути з тими підприємствами, які відмовляться надати необхідні дані виконавцям програми. Зокрема представниця «Запорізького заводу феросплавів» Леонора Лихобіцька наполягала на тому, що під час дії воєнного стану вкрай небезпечно передавати розробникам конкретні координати розташування цехів та джерел викидів. Може статися витік інформації, і відомості потраплять до ворога. Тому це питання потребує доопрацювання.
Голова ГО «ЕкоКоаліція Запоріжжя» Микола Ралик також попередив, що за час підготовки Програми деякі підприємства можуть поновити свої дозволи на певні обсяги викидів забруднюючих речовин строком ще на 7 років – без урахування змін з поетапного зниження, передбаченого Програмою. І на цей період не буде законних підстав вимагати у них зниження викидів.
З приводу цього нардеп Сергій Штепа запевнив, що він підготує офіційне звернення до Міндовкілля, щоб відтермінувати строк надання певним запорізьким підприємствам нових дозволів на викиди, доки не буде розроблено та затверджено Програму. Тим паче, що на час дії воєнного стану підприємствам дозволено продовжувати роботу відповідно до вже наявних дозволів на викиди забруднюючих речовин, навіть якщо термін їхньої дії минув.
– Для мене також не зовсім зрозумілим є тезис про те, що деякі підприємства чи їх власники будуть вирішувати, давати якісь дані розробнику Програми, чи не давати. На мій погляд, якщо підприємство не хоче надавати дані, або умисно їх приховує, то виконавець проєкту має інформувати про це владу та громадськість. А Держекоінспекція має звернути особливу увагу на це. Якщо є, що приховувати, то фахівці мають з’ясувати, що саме за цим стоїть. Я би просив також, щоб була оприлюднена інформація, які підприємства не сприяють розробці Програми, – прокоментував Сергій Штепа.
Наразі у місті найчастіше фіксують перевищення по п’яти речовинам. Найбільш кричуща ситуація по рівню забруднення фенолом. И підприємства мають вжити заходів, щоб повітря у місті стало більш безпечним для здоров’я мешканців.
– Це вже підприємства мають вирішити, як саме це зробити, – підкреслила Ірина Пірогова. – За рахунок модернізації, впровадження сучасних технологій, припинення експлуатації морально зношеного обладнання тощо. Програма поетапного зниження передбачає внесення змін в термін до 7 років, як і в дозволах. Тут розробник має знайти рішення спільно з виконавцями, в які строки потрібно це впроваджувати, і тут добряче потрібно технологам підприємств подумати.
Тим не менш вже в січні 2024 року Запорізька міська рада зможе затвердити Програму поетапного зниження викидів забруднюючих речовин у місті Запоріжжі. На це й будемо орієнтуватися.
Світлана ШКАРУПА,
Фото авторки та з відкритих джерел
