У Запоріжжі – на центральному проспекті та на сусідньому проспекті Маяковського, відкрилася традиційна виставка просто неба у форматі «Плакати воєнного часу». На цей раз запорожці можуть побачити роботи земляка – українського художника родом з Мелітополя Олексія Ревіки.
Олексій закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, навчався у Міжнародній асоціації арттерапевтів. На основі однієї з арттерапевтичних методик розробив власну графічну мову. Вона незвичайна і навіть шокуюча. Сам митець об’єднав свої роботи воєнного часу назвою «Червона Лінія». Серія цих плакатів виставлялася на антивоєнних виставках Німеччини, Нідерландів, США.
Дійшла черга і до Запоріжжя славного.
Що ж до мене, то я довго не відходив від плаката під назвою «Скіфи» – він і на фасаді Туристичного центру представлений, і на проспекті Маяковського – нижче за ресторан «Аристократ». Розбита техніка російських фашистів – як щось тимчасове, неприродне. І на передньому плані – застиглий скіф. Як вічність, як велика Україна – від скіфських часів до наших часів, до часів наших героїв.
Вражає.
Не менш, до речі, мене вразило і те, як місто наше додало кілька деталей на плакат мелітопольця: дерева на задній план – за розбитою технікою рашистів, і біля них ліхтар вуличного освітлення. Це так Запоріжжя позначилося на склі, яким закрито плакат. І тепер нехай хто-небудь скаже, що місто за дніпровськими порогами не розбирається у військових плакатах) Місто як би наблизило ситуацію зі знищеною технікою до нас.
Між іншим, замість скіфа у художника з Мелітополя вийшов… половець: це типова половецька кам’яна скульптура, що анітрохи не погіршує плакат. Зрештою, навіть Ліна Костенко одного разу помилилася: у вірші «Скіфська баба» вона вигукнула: «Сміється баба, клята скіфська баба, сміється, вхопившись за живіт». Скіфські скульптури зовсім інші – вони за живіт не тримаються) Але сама ідея, втілена художником із Мелітополя, – приголомшлива.
Володимир ШАК
