Знімок палаючого – після рашистського обстрілу, приватного будинку розмістила на своїй сторінці у соцмережах голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України Ольга Стадніченко, додавши до нього коротке пояснення:
На фото горить будинок нашої поетеси Любові Геньби в нескореному Гуляйполі! Що ж ці рашистські нелюди чинять на нашій землі! Та коли ж той світ це побачить і прозріє?
Важко, якщо можна взагалі, відповісти на це, здавалося б, дуже просте питання. На жаль.
А що сама поетеса? Вона те, що трапилося у Гуляйполі з її домом, прокоментувала проникливим віршем:
Прощання
Добридень, хато рідна! Новий день.
Хоч знаю, від учора вже не добрий,
У стелю погляд втупила холодний,
По клямці вітер стукає, телень!..
Він нишпорить повсюди блудний гість,
Цей зайда назива себе господар.
Бо тут віднині він живе і їсть,
І спить, іще мишей гука в господу.
То моститься поближче попід грубу,
Яку пожар не встигнув допалить,
Або улізе у стареньку шубу,
Куди не глянеш, а він скрізь лежить.
І на подушці, і на одіялі,
На дзеркалах, що вже не дзеркала,
На всіх світлинах у просторій залі,
На стінах всіх, де я жила-була.
Вночі в безлюдність розчАхнуться двері,
Обізветься налякана трава…
Слова мої заклякнуть на папері,
Усі мої наболені слова.
Навпомацки до хати притулюся,
Поріжу душу об побите скло,
Це мій край світу, я на нім молюся,
Де, наче нас ніколи небуло.
Незабутньо, за серце бере: «Поріжу душу об побите скло…»
*
До речі, Любов Геньба довгий час була директором Гуляйпільського краєзнавчого музею, який зовсім недавно теж спалили російські фашисти, про що своїм читачам розповів МИГ. А поетеса цій надзвичайній, вогненній, пригоді присвятила свій вірш:
відома запорізька поетеса присвятила вірш спаленому рашистами музею
