Це невелике запорізьке село, яке знаходиться на шляху з Оріхова до Токмака, сьогодні знають усі. Весь світ. Бо саме там, біля цього села, нанесеного не на всі карти, бійці Сил оборони України після довгих кровопролитних боїв прорвали потужну оборону ворога. Тепер наші герої повільно, але впевнено продовжують наступ у напрямку Токмаку. Що його буде взято, як було взято Роботино, ніхто не сумнівається
.
А поки що у Генеральному штабі ЗСУ, скупо розповідаючи про бої за село Роботине – ще не настав час, щоб розголошувати всю інформацію, назвали героя, який першим увійшов до села:
«Маестро – боєць 47 окремої механізованої бригади і він перший український військовий, який зайшов в Роботине. Було це ще 22 липня й вибратися звідти вдалося на День Незалежності.
Там він встиг добряче нашкодити російським окупантам, які жили в кожній цивільній хаті та щоденно боровся за своє життя».
Як розповів сам Маестро, «одного разу мене засікли. Їх було двоє. Вони ходили та шукала мене, а я сховався в городі. І м*ск*ль, який був молодший, запитав: «А што ми с нім сдєлаєм?». Той, що старший, відповів: «Растрєл на мєстє». Тоді вони мене не знайшли, пощастило».
Найбільше, чого боявся боєць – потрапити в полон:
«Я носив в кишені патрон. Сам себе не знаю, чи зміг би, але патрон носив. У полон не здався б».
Перший тиждень – ще до приходу в село, маестро харчувався… шипшиною. А що ще можна було знайти у степу? Ну, а в Роботіно добував собі їжу у ворогів.
І одного дня почув, що до села прорвалися наші “Бредлі”. Окупанти бігли від них, у чому були: все кидали.
“У мене була ейфорія“, – завершив спогади про пережите Маестро.
Бережи, Господи, наших героїв!
*
Фото: служба зв’язків з громадськістю 47 ОМБр
