В останній день квітня, у Всесвітній день джазу, в Запоріжжі – велична музична прем’єра.
Всім, хто готовий насолоджуватися джазом, до душі стане виконання Запорізьким академічним симфонічним оркестром «Серенади сонячної долини» Гленна Міллера… Диригент – імпозантний Дмитро Мітнік.
Трохи цікавих та вагомих фактів про твір, який прозвучить 30 квітня о 17.00 у Великій залі Запорізької обласної філармонії.
…У 1930-ті роки в Америці попит на Гленна Міллера був настільки величезним, що протягом кількох років його робочий день будувався так: зранку оркестр репетирував і записував у студії звукозапису чотири-п’ять нових п’єс для платівок, удень виступав на радіо у прямому ефірі, а ввечері грав у найпрестижніших танцювальних та концертних залах Нью-Йорка. За п’ять років оркестр Гленна Міллера записав стільки музики, що нині її вистачило б на 50 компакт-дисків тривалістю по годині кожен… Між тим, композитор та диригент прожив усього сорок років, (29.02.1904 р. – 15.12.1944 р.).
Легендарна «Серенада місячного світла» – Moonlight Serenade – спочатку була написана Гленном Міллером як домашнє завдання з композиції для його вчителя, відомого теоретика музики Йосипа Шиллінгера.
Секрет звучання міллеровського оркестру полягав у незвичному аранжуванні: Міллер змусив кларнет грати в унісон із тенор-саксофоном, тоді як три інші саксофони виконували гармонію. Це створювало м’який, «оксамитовий» звук, що став візитівкою свінгу.
Два надзвичайно популярні кінофільми, у яких знявся біг-бенд Гленна Міллера – «Серенада сонячної долини» (1941) та «Дружини оркестрантів» (1942) – завершили сходження лідера колективу на Олімп американської популярної музики.
У «Серенаді» знімалася норвезька чемпіонка світу з фігурного катання Соня Гені. Сюжет фільму слугував лише приводом для оркестрових інтермедій.
Цей комічний розважальний фільм, знятий у мирній Америці в розпал Другої світової війни в Європі, у 1944 році був показаний у Радянському Союзі й став ковтком свіжого музичного повітря для країни, що воювала. Одразу ж професійні та самодіяльні естрадні оркестри почали копіювати міллерівські аранжування, і музика «Серенади» (особливо «Moonlight Serenade» та «In the Mood») широко лунала аж до 1948 року, коли «оджазована» естрадна музика була заборонена в СРСР; тоді ж під заборону потрапило і вживання у радянських ЗМІ самого слова «джаз».
Фільм «Серенада Сонячної долини» був номінований на премію «Оскар» у категоріях «Найкраща пісня до фільму» (Chattanooga Choo Choo) та «Найкраща музика до фільму».
