19 лютого у православному календарі день пам’яті святого апостола Архипа.
Святий апостол Архип належить до числа сімдесяти апостолів Христових — тих учнів, яких Господь послав проповідувати Євангеліє ще за Свого земного життя. Його ім’я збереглося у Святому Письмі та церковному Переданні як приклад вірності, пастирської ревності та мужності у випробуваннях.
Апостол Павло називає Архипа «співвоїном нашим». Це звернення свідчить про особливу повагу та духовну близькість.
Ймовірно, Архип був активним учасником місіонерського служіння у Фригії, зокрема у місті Колосси.
За церковною традицією, Архип був одним із найближчих співпрацівників апостола Павла.
Передання пов’язує Архипа з домом праведного Филимона та святої Апфії. Деякі джерела вважають його їхнім сином, хоча це не має прямого біблійного підтвердження.
У Колоссах їхній дім слугував місцем зібрання християнської громади.
Архип ревно проповідував Євангеліє серед язичників, утверджуючи новонавернених у вірі та протистоячи як язичницькому тиску, так і юдейським впливам, що намагалися спотворити християнське вчення.
Церковне Передання розповідає, що за часів гонінь на християн Архип зазнав мученицької смерті.
Під час язичницького свята його примушували принести жертву ідолам. Коли він відмовився, його жорстоко побили камінням і закатували.
Разом із ним постраждали святий Филимон і свята Апфія.
Прикмети 19 лютого
- Тихий, безвітряний день — на ясну та теплу весну.
- Туман уранці — до вітряної погоди.
- Дощ чи мокрий сніг — до швидкого потепління, але може бути до каламутної весни.
Що сьогодні не можна робити
За народними віруваннями, цього дня не можна відмовляти тим, хто просить про допомогу — інакше удача може оминути.
Також небажано спостерігати за зорями, особливо тими, що падають, адже у народі вважають: той, хто побачить «зірку, що падає», ризикує притягти до себе невдачу.
Що можна робити сьогодні
Народні прикмети радять господиням присвятити день турботам на кухні: чим більше смачних страв приготовано, тим багатшим буде дім.
За старовинними звичаями обов’язково пекли коровай і ділилися ним з усією родиною.
