За роки війни ми мали час зрозуміти, що перемога – спільна справа. Як сказав громадський діяч Йосиф Зісельс, “тільки єднання зробить нас невразливими для кремля”. Тож не думаю, що ті, хто досі лишається осторонь, намагаючись поберегти себе від роботи на подолання війни та її наслідків, цю перемогу наближає. А треба, бо врятує нас тільки єднання. І, може, совість – бо хтось перемогу наближає за нас. А, може, натхнення добрими справами інших.
Канадієць Шон Хейл з міста Тандер-Бей [Thunder Bay, місто у провінції Онтаріо] приїхав до України одразу після звільнення Бучі, побачивши телерепортажи звідти та зрозумівши масштаб української трагедії.
Спілкуючись із журналістами «Суспільному Запоріжжя», розповів, що стежив за подіями в Україні від початку повномасштабної війни.
А тепер возить на власному автомобілі гуманітарну допомогу українським військовим, цивільному населенню, зокрема, до Степногірська та до звільненої правобережної Херсонщини [про одісею до Козацького читайте на нашому сайті за посиланням https://mig.com.ua/odiseia-do-zrujnovanoi-khersonshchyny-svoi-dopomahaiut-svoim/].
Кілька місяців поспіль готує сухі суміші для приготування супів та борщів – порадившись із спеціалістами цієї справи, почав працювати «з нуля» налагодив виробництво у Запоріжжі.
“Я був на лінії фронту. Там хлопці – і в холоді, і коли є їжа, коли немає… і ці раптові прильоти, це все дуже сумно спостерігати, – розповів Шон. – Але ці хлопці, ці діти – справжні герої України. Вони тримаються не один день, а рік!
Коли ж я їздив до цивільних у гарячі точки, це взагалі неймовірно важко бачити: руйнування, страждання людей, коли вони не мають елементарного – води, газу, тепла.
Та коли до них приїжджають волонтери, вони посміхаються. В цих людях нескорений український дух”.
Шон продав свій будинок у Канаді. У Запоріжжі живе на власні заощадження, винаймає житло поблизу центру допомогу ВПО, який допомагає облаштовувати.
Відповідний досвід має, адже вдома працював на будівництві.
Попри постійні обстріли та небезпеку, має бажання залишитися в Україні. Каже: “На даний момент я планую залишатись тут надовго. …В мене час є. Я бачив стільки руйнування і страждань, стільки людей у біді, що вирішив залишитися і допомагати, і сподіваюся, що все налагодиться”.
Наша зустріч із Шоном була віртуальною, він саме збирався разом із Олександром Рябенком у другу подорож до селища Козацького на Херсонщину.
Власним коштом, до речі, а необхідні у селі на першій лінії вогню речі збирала київська Волонтерська сотня «Доброволя» та запорізькі «СпівДія» та «Завжди разом».
І ось як Шон відповів на мої запитання щодо того, які має враження від людей, яким допомагає, і – чи довго ми будемо гасити «пожежі» війни? Коли почнемо відновлення?
Шон відповів англійською.
«When Mr.president Zelenskyy went to Bucha at beginning of invasion, the look on his face, which will be in my head probably forever, that is when and why I decided to come to Ukraine and help
My impression is great sadness at the senseless destruction. At the same time when I meet the people who are always glad and thankful to see I am uplifted by their spirit. They always have a smile for me even if it is just for a second.
From what I see of the spirit of the people renewal has never stopped from the beginning a house gets bombed but not destroyed the next day people are patching it up, as for the country in general Ukraine victory is necessary the damage that’s been done will take years to fix. The landmines will be around for generations. The biggest sadness for me is that this invasion nightmare would be over in 7-10 days if the world would come together and say enough is enough!»
Я, порадившись із Google Translate, переклала:
“Коли пан президент Зеленський поїхав до Бучі на початку вторгнення, побачивши вираз його обличчя, який, мабуть, залишиться в моїй голові назавжди, я вирішив приїхати в Україну і допомогти.
Моє враження – великий сум через безглузде знищення. У той же час, коли я зустрічаю людей, які завжди раді і вдячні бачити, мене підтримує, надає сил їхній дух. Вони завжди посміхаються мені, навіть якщо це лише на секунду.
З того, що я бачу в настрої людей, – оновлення ніколи не припинялося з самого початку. Якщо будинок розбомбили, але не зруйнували, то вже наступного дня люди його латають, як, власне, і країну загалом.
Україні потрібна перемога, завдана шкода потребує років виправлення. Наземні міни будуть існувати та заважати жити поколінням.
Найбільший сум для мене полягає в тому, що цей кошмар вторгнення закінчився б за сім-десять днів, якби світ об’єднався і сказав: досить!”
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, скріншоти автора, фото Олександра РЯБЕНКА
Друга поїздка стала значно не безпечнішою, ніж перша. Вже дорогою на Козацьке довелось шукати необхідні ліки – під час обстрілу загинув чоловік, постраждала жінка… Ліки купили у селі, у Дніпропетровській області. На де окупованій Херсонщині аптеку нелегко знайти
Дорогою підібрали собачку, вона сама підійшла до авто під час зупинки та привітно помахала хвостиком. Шон забрав тваринку в салон, довезли її до Козацького, там знайшовся для неї прихисток
З першої поїздки трапилось декілька дошкульних обстрілів Козацького. Поранень зазнали і люди, і школа.
Школа – велике приміщення, із великими вікнами. Наразі цілого шкла не лишилося, вітер гуляє порожніми класами.
На 01.01.2019 р. у смт Козацькому було 3746 мешканців.
Два місяці тому залишалося біля 600…
Генератор, який передали до Козацького працівники Новокаховської міськради [нині у Кривому Розі] був «розстріляний» російськими воєнними злочинцями, та годиться нині лише на запчастини
На радість незламним нашим жителям Козацького запоріжці привезли чотири генератори, їх оплатив власним коштом коливній новокаховчанин [місто навпроти, через Дніпро та пошкоджену греблю Каховської ГЕС] Євгеній Рязанов.
Матеріал підготовлено ГО «Журналістська організація газети «МИГ» у межах проєкту «Слово правди – наша зброя» за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фонд Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу (European Union in Ukraine)
