В Запорізькій обласній універсальній бібліотеці триває виставка «Краєвиди Запорізького краю», – такими, як їх побачив художник, народжений в Оріхові, Олександр Звєрєв. Виставка не перша у бібліотеці – за більш спокійних часів на шостому поверсі, у залі мистецтв, на першій персональній виставці, Олександр уже вразив мене своїми роботами – причому, деякими створеними ще за часів свого навчання. Олександр Звєрєв здивував нас ще не один раз – на майстер-класах із лозоплетіння, який він проводив у дитячий художній школі, де він викладає рисунок, живопис та композицію. У школі, на відкритті однієї з виставок у Галереї юних, ми й поговорили з Олександром
.
Букет осінніх квітів, що можна побачити зараз на виставці у бібліотеці, став сюжетом нашої розмови. Олександр розповідає його історію, повільно йдучи за спогадами, підбираючи слова.
Це осінній, недавній букет. На виставці – роботи 2021 та 2023 років. “У 2022-му не працював, – сказав мені художник. – Не було настрою працювати…” І я добре розумію болючий стан на початку повномасштабної війни, тривогу за рідних.
– А тут Семенович… [Олександр Жолудь, викладач ЗДХШ, – авт.] зрізав квіти. І поставив в учительський. Я зайшов, побачив – стоять квіти, та ніби вже зимою… І відразу кажу: я його, мабуть, напишу. Якраз у мене було полотно. І став писати, тут, в учительській, куди заходять усі, та питають: “Що ви тут робите?” – “Та побачив, от, і пишу”, – кажу. Букет стояв в учительській, і я його малював.
– Що ви відчули у тому букеті?
– Легкість. Простоту. Я розумію, що є таке у художників: пошук натури, щоб були якась ідея, щоб композиція була… Та насправді, куди не подивишся, з усього можна створити роботу.
– Де ви шукаєте натхнення?
– Я багато їжджу на транспорті, я так говорю, на природу. І я знаю свій певний стан, коли щось запам’ятав. Саме стан, коли побачив, а не тоді, коли, цілеспрямований, їдеш малювати.
– Маєте секрети? Де є такі місця?
– Немає ніяких секретів. Я дуже багато таких місць для себе відзначив. Іноді бачиш, а немає полотна поряд, і вхопити одразу не можеш. А в пам’яті дещо залишається, дещо стирається. Я ж їжджу багато… Рибальством займаюся. І – в пошуках лози… На Волні, на Пісках.
Є місця, де море було Каховське, там завжди була вода, і раптом – рожевіє лоза молода. Придивився здаля: вона якась рижа. А підходиш ближче, вона і зеленкувата, й безліч відтінків у ній…
Є такі місця, які я полюбляю, і там іще писати й писати.
Бувало, таке – пішло, і так ніби легко все… Щось схопив. Як осінній букет. А, буває, хочеться чогось складнішого, продуманішого, а воно відразу й не виходить…
Це ж не просто …хмаринки. Всередині має бути відгук. Щоб була енергетика, щоб цей стан ставав сталим, і довше продовжувалося. І хочу, щоб було більше робіт. Я не легко розлучаюся із своїми роботами. Я чекаю, повертаюся до них, працюю, поки вони стануть досконалим. Бо я не все передав, що я хотів!
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
На виставці «Краєвиди запорізького краю», яка розміщена у на першому поверсі фоє ЗОУНБ, представлено 14 картин Олександра Звєрєва.
Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека працює з понеділка по суботу, з 9.00 до 17.00. Вихідний – неділя. Телефон для довідок 787-53-49.
