Нездорова одержимість Трампа перемогою в номінації на Нобелівську премію миру змусила його прийняти низку поспішних рішень, спрямованих на припинення війни в Україні. Останній приклад — призначення передчасного саміту з диктатором путіним на Алясці — наочний урок того, як не слід вести дипломатію.
Трамп прийшов до влади, обіцяючи закінчити війну в Україні за добу, можливо, думаючи, що путін зупинить російське вторгнення як особисту послугу йому. Спочатку він спробував тиснути на Зеленського, публічно висміявши лідера під час сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті в лютому.
Але після того, як Зеленський погодився на перемир’я, Трамп почав розуміти, що проблема полягає в путіні. У червні він почав досить грубо висловлювати невдоволення своїм російським колегою.
Новий гнів Трампа призвів до ще більш непередбачуваної поведінки. Погрожуючи ввести масштабні вторинні санкції проти країн, які ведуть бізнес з рф, він спочатку встановив крайній термін на початок вересня, а потім переніс його на минулу п’ятницю. Він оголосив про свій намір ввести додатковий 25-відсотковий тариф на Індію — важливого стратегічного партнера США в Азії — як покарання за купівлю та переробку російської нафти. Але таких погроз не було висунуто проти Китаю, головного конкурента Америки в Азії, який купує більше російської нафти, ніж Індія.
Зрештою, у п’ятницю не було оголошено про введення широких санкцій. Натомість Трамп оголосив про «довгоочікувану зустріч» з путіним наступного тижня в Алясці. Відмовившись від своїх більш реалістичних останніх оцінок щодо підступності путіна, Трамп знову заявив, що «президент путін, на мою думку, хоче миру». Не зважаючи на триваючі повітряні та наземні атаки путіна на Україну, Трамп винагороджує його президентським самітом — і не де-небудь, а на території США.
Трамп згадав про можливість «певного обміну територіями» між рф та Україною, але не зрозуміло, які саме землі, якщо такі є, путін готовий передати Україні. Також немає жодних ознак того, що рф погодиться на будь-які гарантії безпеки, які Україна могла б отримати від США або Європи в обмін на відмову від частини території.
Останній хід путіна, здається, має на меті уникнути введення нових санкцій. З 2014 року рф намагається захопити весь Донбас, але їй це не вдається. Хоча російські війська захопили більшу частину Луганської області, їх зупинили в Донецькій, де Україна має міцний пояс фортець, закріплених містами Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка. путін просто намагається досягти за столом переговорів того, чого його війська не змогли досягти на землі.
Якщо Трамп погодиться на умови путіна, це буде повторенням Мюнхенської угоди 1938 року, в якій британський прем’єр-міністр Чемберлен без консультацій з чехами передав Гітлеру Судети – регіон тодішньої Чехословаччини, який був сильно укріплений і захищений. Натомість Чемберлен отримав лише порожні обіцянки «миру для нашого часу».
Небезпека «другого Мюнхена» дещо зменшується у випадку України, оскільки українці, на відміну від чехів, навряд чи погодяться на таку ганебну і руйнівну угоду. «Українці не віддадуть свою землю окупантам», – заявив Зеленський у відеозверненні в суботу вранці. Його рішучість відображає волю його народу.
Поспішаючи на зустріч з путіним на Алясці — території, яка, що важливо, була продана рф США — Трамп ризикує знову дозволити собі бути маніпульованим хитрим російським диктатором. Але є кращий спосіб. Якщо Трамп дійсно хоче отримати Нобелівську премію миру, він повинен оголосити про введення численних санкцій проти рф, домогтися передачі заморожених російських активів Києву та різко збільшити поставки зброї в Україну. Такі кроки привернули б увагу путіна і, можливо, створили б умови для набагато більш плідних переговорів. Натомість Трамп швидко розтрачує перевагу, яку він здобув завдяки своїм погрозам про введення санкцій, і дозволяє путіну продовжувати свою невиправдану агресію.
Джерело: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTSёё
