Відновлювати країну будуть не гроші, а люди. Точніше, їхні спільноти. Хто поміж них уже може (чи у перспективі здатний) вести перед, стати лідером відбудови чи її двигуном? Цим питанням перейнявся «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» (ІЕД), який вирішив дослідити одну з найзагадковіших спільнот – український середній бізнес.
Як дослідити “невловимого суб’єкта”
Його загадковість полягає в тому, що досі не існує окремого точного визначення середнього бізнесу. Закон містить конкретні критерії лише для суб’єктів мікро, малого та великого розміру. Середній – відсутній. Господарський кодекс відносить суб’єктів середнього підприємництва до розмитого “інші”. Інколи ця частина бізнесу прихована серед дрібних компаній чи знаходиться в тіні великих. Через це його діяльність оцінюється за набором розрізнених статистичних даних, у яких неважко заблукати.
Тож ІЕД за фінансового сприяння Представництва Фонду Фрідріха Наумана в Україні узявся дослідити, чим у нас є середній бізнес: Terra incognita (незвіданою землею) чи “схованим” Mittelstand (середнім класом).
Експерти працювали не на порожньому місці, а спиралися на результати свого ж дослідження “Terra incognita українського бізнесу: Що ми знаємо про промислові підприємства середнього розміру? (2003 рік)”. І тепер проаналізували наявні дані щодо його стану та розвитку протягом 20 буремних років та провели опитування більше 206 підприємств середнього бізнесу (з них 197 – промислові), більше 360 громадян щодо їхнього ставлення до підприємництва, а також 22 глибинних інтерв’ю з представниками бізнес-асоціацій середнього розміру, влади, органів місцевого самоврядування.
Експерти дійшли цікавих висновків.
Середній бізнес в Україні, попри його “невловимість”:
- демонструє нездоланну жагу до життя і, незважаючи на несприятливі умови, став одним зі стовпів української економіки;
- під час повномасштабного вторгнення показав високий рівень стійкості;
- користується досить великою повагою серед суспільства;
- може бути одним з джерел формування середнього класу, якого сьогодні бракує в Україні;
- має усі шанси стати рушієм українського відродження.
Воля до життя одного зі стовпів економіки
За єдиним більш-менш усталеним офіційним критерієм (кількість працівників), до середнього бізнесу відносяться підприємства зі штатом від 50 до 250 осіб. При цьому 46 % із них дають роботу 50-100 робітникам, і лише 10 % мають персонал у 200-250 осіб. Однак якщо у далекому 2003 році середній бізнес на 88 % складався з приватизованих державних підприємств, які скоротили кількість працюючих, то у 2023 році 76 % середнього бізнесу – це новостворені приватні підприємства, дві третини яких зросли з малих до середніх, набувши і більш розвинену систему менеджменту. Про це на презентації дослідження розповів старший науковий співробітник ІЕД Євген Ангел.
Згідно з офіційною статистикою, середній бізнес забезпечує кожне п’яте робоче місце та третину доданої вартості. Оподаткування сприймається середнім бізнесом як важливий обов’язок і один з елементів «відповідальності перед суспільством» — так вважають 98% респондентів. Лише 37% опитаних погоджуються, що підприємці, які допомагають армії, повинні платити менше податків.
До речі,
під час повномасштабного вторгнення середній бізнес показав вищий рівень стійкості.
Зокрема, він випереджає великий бізнес за рівнем завантаження виробничих потужностей (70% проти 63% станом на грудень 2023 року). Водночас нижча собівартість продукції, кращі можливості для інвестицій та капіталовкладень, вищий запас міцності – топ-3 переваги середніх підприємств порівняно з малими у 2023 році.
Що перешкоджає зростанню середнього бізнесу
Однак варто зазначити: хоча середній бізнес має найвищий рівень оптимізму щодо очікуваних змін виробничих показників у найближчій перспективі, він є менш оптимістичним, ніж, наприклад, великий бізнес щодо можливості розширення виробництва протягом наступних двох років.
Наразі замало “маячків” до зростання середнього бізнесу ні чисельно, ані якісно.
Переходу до лав великого бізнесу в часи війни заважають кілька обставин:
- Дохід від середнього підприємства закриває більшість життєвих потреб власника та потреб ведення бізнесу. Для подальшого розвитку необхідні додаткове фінансування, інвестиції, кваліфіковані працівники, – усього цього дуже бракує.
- Великий бізнес потребує делегування частини керівних повноважень, змагання з корпораціями та глобальними гравцями, що і в мирні часи вимагає купи сил, нервів та додаткових знань.
- Зростання масштабів діяльності може привернути більшу увагу податкових та контролюючих органів, а це нікого не надихне до розширення.
З іншого боку, і малі підприємства не надто бажають змінити статус на середні, бо стикаються з тим самим десятком перешкод для розвитку, що і 20 років тому. Більше того, до низького попиту на продукцію, високої вартості кредитів, відсутності ресурсів для інвестицій додалася необхідність ведення товарного, складського обліку. А складне адміністрування на загальній системі оподаткування та вимоги до бухгалтерської звітності — “традиційні” обмеження для ведення бізнесу в Україні. Тому дві третини представників середнього бізнесу говорять про випадки “подрібнення” підприємств, а не нарощування їхньої потужності.
Є ще один дуже важливий нюанс: “За останні 20 років, з точки зору підприємців середньої ланки, перелік перешкод для зростання суттєво не змінився. Проте тепер вдвічі більше тих бізнесменів, які занепокоєні дотриманням прав власності”, – (виділення авт.) – розповіла виконавча директорка ІЕД, керівниці Центру досліджень сучасного суспільства ІЕД Оксана Кузяків.
Підприємець – активний громадянин, рушій розвитку країни
В рамках дослідження респондентам було запропоновано оцінити роль середнього бізнесу в формуванні середнього класу, попередньо створивши “портрет підприємця”. У цій картині переважають позитивні характеристики людей, які займаються підприємництвом.
- Суспільство в цілому бачить їх як впевнених у власних силах особистостей.
- Більше половини опитаних вважають, що підприємець — це активний громадянин, рушій розвитку країни.
- Значна частина суспільства (43%) дивиться на них як на звичайних громадян, котрі хочуть заробити гроші для достойного життя своєї сім’ї.
- Тільки 3% опитаних вважають їх особами, які хочуть збагатитися за рахунок співгромадян.
- Лише 1% оцінює роль підприємництва радше негативно.
І треба зазначити, що негативні асоціації більше поширені серед тих, хто не готовий відкривати власний бізнес.
Що таке середній клас? Для більшості респондентів одним з критеріїв є дохід від 2 до 5 тисяч доларів США на місяць. Але низка опитаних підкреслює, що середній клас – це не про гроші, а про роль у суспільстві.
Результати дослідження «Середній бізнес в Україні: Terra incognita чи “схований” Mittelstand» говорять про те, що в Україні наявний прошарок працелюбних людей з важливими знаннями і навичками, котрі отримують прибуток і мають соціальну відповідальність. Які можуть стати одним з джерел формування середнього класу – носія ліберальних цінностей та рушія змін – котрого так бракує в Україні.
Найбільш оптимістична частина опитаних вважає, що
середній бізнес, особливо його об’єднання та асоціації, вже є рушійною силою змін.
А також вказала на меншу, але дуже важливу роль у формуванні середнього класу представників і представниць мікро та малого бізнесу, які дивляться далі своїх власних інтересів. І користуються багатьма можливостями, які надає для його розвитку цивілізований світ.
У подальшому “МИГ” розповість як про об’єднання, так і про індивідуальні досягнення запорізьких підприємців.
Підготувала Ганна ЧУПРИНА, ілюстрації та інфографіка з дослідження ІЕД «Середній бізнес в Україні: Terra incognita чи “схований” Mittelstand»
ДОВІДКОВО
Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) був заснований у 1999 році як одна з найперших незалежних інституцій з аналізу економіки та економічної політики України. З 2019 року ІЕД є стратегічним партнером Європейського Союзу з розвитку громадянського суспільства. Основними напрямами роботи ІЕД є аналіз проблем економічного розвитку України, державних фінансів, ділового клімату, міжнародної торгівлі тощо. Дослідницькі роботи ІЕД широко використовуються при розробці документів політики національного та регіонального рівня, зокрема вони застосовувалися в процесі підготовки України до вступу до СОТ та укладання Угоди про Асоціацію з ЄС, Національної та регіональних стратегій розвитку МСБ, Національної експортної стратегії.
