Запорізький обласний краєзнавчий музей продовжує видавничу діяльність. Незважаючи на складнощі воєнного часу, тут днями презентували 22-й номер наукового щорічного альманаха «Музейний вісник».У збірці опубліковані 17 статей 19 авторів із Запоріжжя, Києва, Полтави. Їхні крайні наукові знахідки розмістилися у рубриках «Музеєзнавство», «Історія», «Археологія», «Інформації». 
Чи знаєте ви, скільки археологів працювали Запорізькому краєзнавчому музеї? Які видатні відкриття вони зробили? Де нині зберігаються старовинні предмети? Про це розповідає Зоя Попандопуло у статті “Археологічні дослідження наукових співробітників ЗОКМ”. Авторка не поминула увагою жодного із багатьох поколінь музейників, починаючи з засновника нашої скарбниці Якова Новицького, і надала інформацію про найцікавіші знахідки, що поповнили музейну колекцію.
Археологічну тему продовджує публікація «Ногайський могильник Бердянського кургану» Андрія Тощева та Олени Фіалко, які вводять у науковий обіг серію поховань, досліджених на околиці с. Нововасилівка Бердянського району в 1977 – 1978 рр. А археологи Світлана Андрух та Геннадій Тощев опублікували матеріали розкопок одного з курганів, дослідженого експедицією ЗНУ на Мамай-Горі в 2020 р. Тільки уявіть, що ця пам’ятка містить в собі вісім (!) поховань різного часу.
Плідно попрацювали і науковці-краєзнавці. Яким звивистим шляхом, через Молдову та Річ Посполиту, примандрували на південь України гнані московією старообрядці? Чи хазяйновито розпорядилися пільгами? І, до речі, чи відомо читачам, що замість нот вони використовували церковні книги? На ці питання дає відповіді Ольга Чайка у статті «Рукописні книги старообрядців з колекції ЗОКМ», де наводить також факти про внесок єдивірів у розвиток економіки краю.
Більшість запоріжців вважає, що про вигляд нашого міста в кінці ХІХ-на початку ХХ століття можна дізнатися тільки з антикварних поштівок. Ба ні. У статті «Старий Олександрівськ в графічних роботах з колекції музею» Світлана Козиряцька оповідає, що спонукало музеологів замовити митцям великі картини для оглядин широким загалом, як створювали їх художники Сергій Ліфенко та Анатолій Грабчільов, та навіть, скільки коштувало то музею наприкінці 70-х років минулого століття). Наприкінці пані Світлана наводить повний перелік зображених майстрами старовинних архітектурних споруд.
Цікаво було довідатися, що старий Олександрівськ досить довго розбудовувався стихійно (чи не в цьому корінь і теперішніх наших проблем у містобудуванні?). Павло Кравчук у статті “Адміністративна утопія: документи імперської бюрократії …” вводить до наукового обігу архівні матеріали щодо конфірмації міського плану повітового Олександрівська.
У багатьох українських містах точаться суперечки щодо дати їх заснування. Не виключення – і міста Запорізького регіону. В статті «Передатування чи усвідомлення?» Володимир Лініков на прикладі Бердянська прослідковує зміни в тенденціях датування залежно від змін панівної ідеології.
“Музейний вісник” представляє і роботи нових авторів.
Хто юридично захищав інтереси міста з 1902 про 1918 рік? Які справи переважали – господарські чи кримінальні? І чим закінчилася справа по кредитах Олександрівського попечительства про глухонімих? Про роботу юридичного відділу Олександрівської міської управи в ІІ пол. ХІХ – на початку ХХ ст. розповідає в своїй публікації Дмитро Майстро.
А Олена Алєксєєва темою свої першої публікації обрала психологічний портрет не кого-небудь, а знаного козацького ватажка і характерника Івана Сірка.
У “Віснику” ще чимало публікацій:
- “Новітня історія Запорізькогг краю в експозиції ЗОКМ” і “Неймовірне” Світлани Тараненко;
- “Козацький образ Богородиці Покрови “ Ірини Власенко;
- “Топоніміка плавневої частини острова Хортиця” Олега Власова;
- “Про що розповідає червоний мамур на сходах музею” Тамари Деркач;
- “Вистоїмо! Переможемо! Збережемо!” Вікторії Водоп’ян;
- “Зброя культури” Ірини Коробової.
Гірко, що творчий колектив “Музейного вісника” минулого року поніс велику втрату: у серпні 2022 року пішла з життя археологиня Алла Плешивенко. В пам’ять про неї в альманасі опубліковані «Спогади археолога та музейника», які Алла Григорівна написала в останні роки свого життя.
Кілька екземплярів 22-го числа “Музейного вісника” передано до обласної наукової бібліотеки, де з ним можуть ознайомитися усі бажаючі.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
