У Туристичному інформаційному центрі [ТІЦ] Запоріжжя відкрилася фотовиставка “Рятуємо новітню історію України від терору та забуття”. Проєкт, створений за підтримки Українського культурного фонду, складається з майже 50 світлин запорізьких фотокореспондентів Катерини Клочко та Дмитра Смольєнка, які знімають наслідки ворожих обстрілів у прифронтових громадах, та знімків будівель – пам’яток історії та архітектури з фондів Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького.
Про ідею створення виставки розповіла її кураторка, громадська діячка, менеджерка культурно-просвітницьких проєктів, гідесса Наталія Лобач:
“Руйнування, пошкодження, інші наслідки обстрілів – це наша сумна реальність, яку ми бачимо щодня. Якщо не на власні очі, то завдяки праці наших фотокореспондентів.
Як сказав Тімоті Снайдер, вкрай важливо документувати зараз усе, що відбувається. Діма і Катя не просто документують, а роблять це і в художній спосіб, універсальною, абсолютною мовою, яка зрозуміла і нам, і людям по всьому світу. А скільки тут емоцій! Це фантастично, дійсно те, що треба показувати. Це про біль і страждання, – і водночас, про нашу силу, як ми відновлюємо зруйноване. Як будівлю, де ми з вами знаходимося (ТІЦ розташовується в будинку, один з під’їздів якого був знищений російськими ракетами в жовтні 2022 року). Це окремий дар, коли люди можуть показати жахливі наслідки обстрілів, але помітити й відобразити деталі, які дають надію”.
«Кричу про біль України на все горло на весь світ»
Пана Дмитра Смольєнка не було на відкритті виставки, поїхав у термінове відрядження. Та його слова, зафіксовані на одному з плакатів, дуже важливі:
“Фотографуючи сьогодні війну, ми візуальними засобами розповідаємо світові про страшну трагедію, що відбувається в центрі Європи, про страшний біль, який зазнає моя Україна, мій народ. На жаль, цивілізований світ виявився надто «вразливим» і досить меркантильним, щоб захотіти це почути та спромогтися це побачити. І тому я кричу на весь світ на все горло”.
Фотокореспондентка Катерина Клочко є випускницею історичного факультету Запорізького національного університету. У неї є історичний погляд, вона фільмує не просто інформацію та красу, а й історичний контекст, шари історії, які ми маємо. Про це говорили і Наталія Лобач, і голова Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького Сергій Білівненко. “Катя звертала особливу увагу на будівлі, які є значимими, і на історичний ландшафтний простір”, – зауважив Сергій Білівненко.
«Яка твоя історія?»
Коло знайомств істориків, культурологів та фотомитців спільне, тож інформаційно-історична вкладка у вигляді світлин з архівів товариства імені Якова Новицького стала логічною складовою проєкту. Ідея набула завершеності: виставка про те, що ми маємо, втрачаємо, і сподіваємося врятувати.
Сергій Білівненко розповів, що свого часу науковці збирали історичні матеріали, які зберігалися в архівах та музеях регіону. У 2019 році вони зробили проект «Яка твоя історія?» То були великі стенди зі світлинами пам’яток історії, культури та архітектури, які надали місцеві науковці. Вони демонструвалися у Бердянську та Мелітополі, а після закінчення виставок зберігалися у музеях.
“Що з ними в тимчасово окупованих містах, ми не знаємо, – сказав Сергій Білівненко. – Росіяни руйнують не тільки наше сучасне, а й наше минуле. Знищують, перероблюють, оббріхують. Тому завдання – врятувати історію України. Дуже важливо, що Катя і Дмитро показують і руйнування, і відбудову. Це дає надію”.
«Віримо, що відбудуємо зруйноване. І це зафіксуємо»
Катерина Клочко
розповіла, що більшість фотографій – з Оріхова і Гуляйполя. Це міста-фортеці близько передової, там майорить український прапор. Вони з Дмитром більше двох років їздять у прифронтові громади, і кожного разу дуже важко спостерігати нові руйнації, які несуть російські окупанти. Як це трапилося, наприклад, з краєзнавчим музеєм у Гуляйполі. Рік тому він був пошкоджений, але вцілів, а нещодавно під час чергового відрядження фотокори крізь вибиті шибки і знесену стелю побачили небо…
Є світлини і з Запоріжжя – обмілілого, внаслідок руйнування Каховської ГЕС, Дніпра і висхлого водосховища, а також пошкоджених – і вже відновлених будинків.
“Ми хотіли показати надію… – розповідає Катерина Клочко. – Ось куточок, присвячений нашим аграріям, які продовжують вирощувати хліб, незважаючи на обстріли. Ми знімали у Темирівці на межі Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей у 2022 році, дуже близько були ворожі позиції, і мало часу, щоб усе зафільмувати… Потім знімали у Новояковлівці та Комишувасі. В полях – рятувальники розміновують й ліквідують наслідки обстрілів, а мало не поруч – селяни продовжують сіяти пшеницю.
А ось пан Микола з козенятком. Він в Оріхові піклується про півсотні кіз – своїх та тих, кого залишили йому на догляд сусіди та інші люди, які евакуювалися. І це тепер – сенс його життя. Він не виїжджає, бо ж на кого кинути таке господарство? Дуже позитивний дядько…
Ми знаходимося в будинку, який є прикладом того, що ми спроможні усе відновити. Сподіваємося, незабаром побачимо, як почне відбудовуватися усе зруйновне в громадах, і ми з Дмитром зафіксуємо, як це буде відбуватися”.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
