У бібліотеці, найчарівнішому місці мого дитинства, у цей день зібралося чарівне товариство [колись у Новій Каховці, потрапивши до бібліотеку вперше, я вдихала запах книжок та мріяла забрати їх додому якнайбільше, а давали лише по п’ять, та це відчуття зачарованості зі мною назавжди]…
А тут, в обласній науковій універсальній бібліотеці Запоріжжя, у п’ятницю, 22 вересня, до чарівності місця додалась ще й чарівність події.
Як помітила пані, біля якої знайшлося для мене місце, – у бібліотеці зібралися культурні, інтелігентні, тремтливо та уважно один до одного налаштовані люди.
Авторка нової книги Олена Красносельська об’єднала людей, які виявилися на тільки здебільшого знайомими та такими, що скучили одне за одним та подібними чарівними подіями… Наташа Бараннік, що береже пам’ять нашого Юри, що створив галерею та збирав численні ленд-арти. Вікторія Конєва, у тіорчість якої поринаєш як у чарівний світ. Пилип Юрик із невтомно-неповторним почуттям гумору, із книжкою у дарунок. Діти з оріхівського «Сузір’я», зруйнованого російськими злочинцями, яким такі події, як презентація нової книжки, – і згадка про рідне місто, і вкорінення у Запоріжжя…
Нова книжка, третя в доробку Олени Красносельської, вже має долю, якої не мали дві перші – «Цифрові дощі часу» та «Теорія Дикого Поля. Софія» [у співавторстві з Ганною Лупинос]. Ця ж книжка – науково-фантастичний роман-передчуття «Солпік». Він мав побачити світ минулого року. Та видавництво «Фенікс» було знищене під час обстрілів Києва, і відродилось цьогоріч, …щоб надрукувати та подарувати нам і це свято. Книга була представлена у вересні на фестивалі KyivBookFest, має прекрасну рецензію та поважні враження від метрів літератури.
Олену прийняли до спілки письменників України за її творчість у жанрі наукової фантастики, вона єдиний фантаст у Запоріжжі та єдиний лауреат Національної премії України у цьому жанрі серед запорізьких письменників.
“Ця книга – це відображення захоплень Олени. Як в мистецтві, так і в літературі”, – сказала, вітаючи авторку, модератор події, завідуюча відділом краєзнавства Тетяна Палівода.
“Війна народила нове покоління українських митців. І фактично зараз вже формується нова генерація української літератури…” – сказала, вітаючи колегу, Ольга Стадніченко, голова Запорізького обласного осередку Національної спілки письменників України.
Фантастика Олени справді сплетена із її технічної освіти та напрямку роботи, та при цьому насичена реаліями [дивовижними для фантастики] нашого запорізького життя. Так, вже на четвертій сторінці я побачила посилання на акватипії запорізької художниці Наталії Луценко, а що ж я там побачу ще?
Свою роботу письменниці подарувала Ольга Харьякова
“У романі Олена прославила наше місто, – впевнена письменниця та поетка Ганна Лупинос. – Тут ви побачити і місто за порогами, і його вулиці, і наш річковий порт…”
Що ж там насправді відбувається? Прочитавши декілька сторінок, та потонувши у чарівно поєднаних для опису фантастичної реальності словах, наведу опис «Солпіка» зі сторінки KyivBookFest’у:
“Якщо ти читаєш цю книгу, значить людство ще існує. Значить, вийшло за уявні межі і встановило контакт з Числами– шлях, якого не мало бути. Значить, ШІ і творчий розум (людина дуже винахідлива) створили надстійку систему людина-число і, замість поглинання гіпероб’єктами, зуміли скерувати руйнівні сили таємного – чому та куди тікати? І ламані ритми життя все ще закручуються навколо планети музикою тепла, але не забувай, зло також дуже винахідливе. Однорідність часу і простору, подібність властивостей простору в усіх точках і по всіх напрямах, що лежать в основі Синтезу, дозволяють тримати рівноважний контакт з-тим-хто-тримає цей кусок реальності в своїх лапах. Він (ти) граєть(ш)ся з тобою (з ним), перетворюючи матерію на уявність чи навпаки. Памятай, ніхто не виникає з нічого, ніхто не зникає в нікуди. Тебе покличуть і назвуть по імені. Ти відродишся в звучанні тепла і світла, але кожного разу будеш інший…”
Тож, якщо ми читаємо книги, в які вплетена наша реальність, ми існуємо!
“Світло міста – це світло його людей. …презентація мого нового роману “Солпік” у Запоріжжі – надзвичайна для мене подія. Дякую всім, хто прийшов і підтримав мене – читачам, митцям, літераторам, журналістам, друзям і рідним, новим друзям, молоді!
Особливо дякую Анна Лупинос за прекрасне модерування [тонке і чутливе, глибоке, філософське, з гумором і любовʼю до Запоріжжя і до всіх нас]; Ольга Стадніченко за слова підтримки; Тетяні Паливоді за світло! Ми разом!” – написала після запорізької презентації Олена на своїй сторінці у Facebook.
Читачі будуть раді себе відчути учасниками фантастичних подій, у фіналі яких – попри всі реалії часу – буде і світло міста, і чарівне світло надії та щирості.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора та оганізаторів події
