Все з чогось починається. Як-от, бажання знати починається із розгортутої книжки. Зайшовши минулими вихідними до бібліотеки «Юний читач» на Лобановського, я відчула той самий знайомий запаморочливий запах книжок. Великої кількості книжок, які розкривали і гортали, читаючи, діти.
Вперше до його влади потрапила у затишній читальній залі Новокаховської дитячої бібліотеки. У залі весь час перебувала щаслива, я була впевнена – жінка, Октябрина Тихонівна, я навіть сьогодні, через півстоліття, пам’ятаю її тихий теплий голос… Вона ж жила посеред книжок! І могла простягнути руку, і взяти ту, що їй хочеться у цю мить! А мені додому видавали п’ять на абонементі, і я встигла їх прочитати поруч, на лавочці у сквері.
Тож, я з радістю подивилась на дітей, які щось обговорювали за столиком, і на маму з донькою, які прийшли здати-взяти щось додому…
А ще згадала, як швидко ми роздали книги влітку минулого року, у нашому гуманітарному центрі. І як люди, які всі свої надбання залишили вдома, тікаючи від війни, просили: “Пошукайте щось і для нас… Просить почитати…”
Не пам’ятаю, чи оговтались тоді і чи працювали тоді бібліотеки…
А ще книга дає натхнення. Бо ось оці сови, на яких ми не могли надивитись, а відвідувачка бібліотеки із мамою не могла обрати, яка краща, – всі злетіли із сторінок книг, викладених у невеличкій кімнаті поруч із виставкою.
Книга – перше, що ми залишаємо, тікаючи, і перше, чого ми потребуємо, щоб заповнити своє життя думками – спогадами та надіями.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
