Як повідомляв «МИГ», у другій декаді жовтня відбувся XVII Всеукраїнський відкритий дитячо-юнацький фестиваль-майстерня авторської пісні «Сонячний зайчик». Дистанційний формат не завадив фестивалю фактично стати міжнародним. Цьогоріч «Сонячний зайчик» зібрав 126 учасників, педагогів та гостей 20 областей України та дев’яти країн світу.
Багаторічною опорою «Сонячного зайчика» є ЗПО «Міський Палац дитячої та юнацької творчості» Запорізької міськради.
Традиційно відбулися зустріч-знайомство, розподіл учасників по ZOOM-кабінетах, креатив-активація «Грай, зумуй та не сумуй!», серія творчих майстерень з поезії, авторської пісні, художнього слова, гітари, вокалу, режисури пісні, акторської майстерності. І, як завжди, фестиваль мав свої родзинки та особливості. Про них «МИГ» розпитав ініціаторку та художню керівницю фестивалю, очільницю Запорізького Театру поетичної пісні, керівницю гуртка авторської пісні ЗПО «Міський палац дитячої та юнацької творчості» Запорізької міської ради Олену Алексєєву.
Пані Олена розповіла, що за шість років онлайн-проведення фестивалю (враховуючи ковідні роки) мало не вперше у «Сонячному зайчику» так широко були представлені усі регіони України – і не лише на рівні обласних центрів. Особливо вразила Хмельниччина: участь у фестивалі узяли аж шість осередків плекання авторської пісні з Нетішина, Старокостянтинова, Славути, Полонного та Кам’янсько-Подільського району. А на четвертому році повномасштабної війни українські шанувальники авторської пісні не загубилися в світі, а, навпаки, продовжують гуртуватися. Чому підтвердження – зацікавленість дітей і дорослих, які зараз мешкають в Австралії, Німеччині, Молдові, Польщі, США, Канаді, Ізраїлі, Франції та Чехії.
«Сонячному зайчику» є на кого спертися
«Сонячний зайчик» для багатьох його учасників став життєвим дороговказом, якому вони вдячні. Олена Алексєєва згадала яскраву лавреатку одного з перших фестивалів Анастасію Панаріну з Сєвєродонецька Луганської області. Дівчина з бардівської сім’ї, Настя на все життя запам’ятала досвід, набутий саме на «Сонячному зайчику», і після років навчання організувала у Сваляві на Закарпатті дитячий театр пісні «Соловейко». І тепер уже її вихованці долучаються до цього унікального жанру.
Або поетеса Лілія Поливода (Вінграновська) із Сум. Яка спочатку стала лавреаткою «Сонячного зайчика», потім конкурсу імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони», володаркою інших потужних літературних премій. Цьогоріч на «Сонячному зайчику» вона асистувала на майстерні з поезії.
Киянка Валерія Лисенко брала участь у фестивалях з шести років, була багаторазовою переможницею конкурсів АП, учасницею телепроєкту «Голос. Діти 3». На нинішньому фестивалі молода джазова співачка, студентка факультету джаз-рок-поп-композиції Вищої школи музики імені Вебера у Дрездені виступила у ролі педагога з вокалу.
Дарія Суровикіна, одна з випускниць гуртка авторської пісні МПДЮТ, акторка Театру поетичної пісні Олени Алексєєвої, під час великої війни евакуювалася до Штутгарта, і звідти третій рік допомагає модерувати фестиваль онлайн. Так само як і 17-річний Марк Толмачов, який брав участь у «Сонячних зайчиках» з раннього дитинства, і цьогоріч не тільки виступав як конкурсант, а й узяв на себе велику частину технічної роботи. Адже з огляду на велику кількість учасників з різних місць, а також загрозу відключення світла довелося попередньо, на всяк випадок, записати усі заходи на відео.
Загалом модерування фестивальних подій велося із Запоріжжя, Києва, Дортмунда, Штутгарта, Вроцлава. Команда працювала на ZOOM-платформі «Співаємо разом!» (керівник Юрій Пунькін, Україна-Німеччина). Знаний актор, педагог, головний режисер Хайфського театру Поезії та Пісні «Кармель» (Ізраїль) Сергій Рубашкін допоміг переформатувати для ZOOMу усе відео.
“Тішуся неймовірною кількістю людей, причетних до фестивалю. Які пройшли усі ступені і тепер виступають педагогами, організаторами, модераторами, – каже Олена Алексєєва. – У 2018 році ми ввели в обіг термін «перезайці» – це хлопці та дівчата, які за віком вже не могли брати участь у «Сонячному зайчику», але не хотіли з ним прощатися… Зараз вони хто на фронті, хто активно волонтерить, їм не до фестивалю. Але з’явилося нове покоління вихованців-“перезайців”. Я відчуваю, як виріс їхній рівень. Вони вміють вчитися, ловлять усе нове і готові це нове швидко втілити”.
Що приковує молодь до фестивалю?
Потужним магнітом, окрім набуття різнобічних професійних навичок, є те, що молодь має можливість розширити свої обрії завдяки зустрічам з визначними діячами культури.
Лише цього року учасники слухали лекцію-концерт «Про Козацькі пісні, їхню історію і значення», яку запропонував відомий музикант, письменник, медійник Валентин Терлецький. Пан Валентин отримав купу питань у прямому етері про нашу історію. Яка, можна сказати, записана піснями.
Хлопці й дівчата спілкувалися з півфіналістом міжнародних конкурсів композиторів для фортепіано «Фіделіо» (Мадрид, Іспанія) та симфонічних композиторів ім. М. Равеля (Італія) Олександром Ворохом, який провів блискучий майстер-клас «Засоби створення оригінальних музично-поетичних творів». І долучилися до чудової творчої зустрічі з народними артистками України, лавреатками премії імені Василя Стуса Галиною та Лесею Тельнюк, які мали розлогу відповідь на питання «Навіщо озвучувати поезію музикою?». (Нагадаємо, що сестри Тельнюк вперше виступали у Запоріжжі саме на сцені Міського палацу дитячої та юнацької творчості на запрошення Олени Алексєєвої).
Доньки знаного поета, літературознавця, перекладача Станіслава Тельнюка, який відкрив українцям незнайомі сторінки творчості багатьох наших поетів, пані Леся та пані Галина розповіли про свій досвід створення пісень на вірші Тараса Шевченка, Павла Тичини, Ліни Костенко, Василя Стуса, Сергія Жадана, Оксани Забужко. Їхня оповідь про те, як поетична класика «лягає» на артрок, джаз-рок от кросовер, мала шалений успіх.
Семен Кац: повернення в Україну
Однією з найвизначніших подій «Сонячного зайчика-2025» став творчий проєкт «Міжнародна театральна майстерня «Знаходьте мужність і творіть!», присвячений 90-річчю київського класика дорослої та дитячої бардівської пісні Семена Каца (1935-2008).
«Семен Кац є легендарною особистістю у царині української авторської пісні, – каже Олена Алексєєва. – За радянських часів його «розбирали» на парткомах, називали агентом ЦРУ – лише за те, що він писав особистісні ліричні пісні. Чим не влаштовував? Своєю окремішністю, відрубністю від системи”.
Після Чорнобиля Семен Кац був один із перших, хто виступав перед ліквідаторами наслідків аварії. Потім поет захворів. 1992 року він з родиною виїхав до Німеччини, де завдяки зусиллям лікарів прожив іще 16 років. І заснував два фестивалі авторської пісні.
Сім’я поета після його відходу у засвіти не покинула цієї справи і заснувала премію імені Семена Каца, завдяки якій українські автори і виконавці отримали можливість брати участь у бардівських фестивалях у Німеччині.
Цього року організатори «Сонячного зайчика» вирішили повернути ім’я і творчість Семена Каца на батьківщину – шляхом перекладу більше 20-ти його пісень українською мовою. Група з п’яти перекладачів, яку очолили відомий київський автор пісенних вистав, сценарист, доктор технічних наук, багаторічний педагог і друг «Сонячного зайчика» Микола Чернявський і організаторка мистецьких конкурсів, лавреатка арт-медіа-проєкту «Культурний острів», поетка Ірина Козлова (Конотоп) не просто зробила високопрофесійний переклад – передано дух високої поезії Семена Каца.
Творчий проєкт, який вийшов справді інтернаціональним, дивилися в усьому світі, а запис за добу набрав більше тисячі переглядів зі вподобайками. Родина барда була щиро вдячна (пані Ірині Козловій за популяризацію творчості Семена Каца вручили премію, яку уже шість року нікому не присуджували). А запит на глибоку щиру істинну поезію автора, яка зазвучала українською, був блискавичним: пісні одразу «розібрали» учасники з усіх регіонів України і з-за кордону.
Цінуємо і відзначаємо кожного
Фінальний концерт фестивалю став блискучою квінтесенцією зусиль роботи усієї міжнародної команди
“За шість років дистанційної роботи ми вийшли на алгоритм, як це потрібно робити правильно, – резюмує Олена Алексєєва. – Діти багато займаються онлайн. Це інакше, ніж офлайн, – але не гірше.
Фестиваль буде функціонувати і надалі – механізм запущено, і він працює. Бо той обсяг інформації і люди, з якими ми даємо можливість поспілкуватися, – це унікально. Безкоштовно для дітей і з повагою до них. На «Сонячному зайчику» немає жодного диплома чи грамоти з однаковим написом, усі мають окреме формулювання. Це принципово: кожна дитина індивідуальна, і ми цінуємо якості, які вона виявила».
Хай щастить і надалі!
Ганна ЧУПРИНА, фото з сайту Українського Державного Центру позашкільної освіти МОН України
ДОВІДКОВО
Організатори фестивалю:
- Український Державний центр позашкільної освіти МОН України
- Департамент освіти і науки Запорізької міської ради
- ЗПО “Міський Палац дитячої та юнацької творчості” Запорізької міської ради
- Запорізький Театр поетичної пісні Олени Алексєєвої
Партнери фестивалю:
- Дніпропетровське міжобласне відділення Національної спілки театральних діячів України
- Запорізький центр авторської пісні
- Міжнародний Інтернет-клуб авторської пісні “Співаємо разом!”
*
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
