Цей крок офіційно пояснювали спільністю економіки, географічною близькістю та тісними зв’язками півострова з Україною.
Передача мала на меті зміцнення “дружби” між народами СРСР, хоча пізніше це рішення викликало чимало суперечок та політичних дискусій.
Ластівчине гніздо. Архівне фото
Подія 1954 року й досі залишається важливою віхою, яка вплинула на розвиток українсько-російських відносин і сучасну геополітичну ситуацію.
Також це історичний факт, навколо якого існує безліч міфів, придуманих російською пропагандою.
Міф №1. Крим був населений росіянами. Частково це правда, але треба розуміти контекст. Кримські татари перед війною становили більшість населення Криму. Війна та депортація кримських татар та інших народів знищили економіку півострова. Через післявоєнну розруху та брак робочої сили до Криму почали масово переселяти росіян. Щоправда, більшість із них не вміла господарювати в Кримських степах та горах.
Міф №2. Україна отримала багатий регіон та економічну підтримку. За 10 років Крим в п’ять разів скоротив продаж зерна та вдвічі овочів. Німецькі та радянські війська під час боїв знищили майже половину кримського житла. 1953 року на весь Крим працювало три хлібні, 18 м’ясних та вісім молочних крамниць. Повністю зупинилась державна торгівля овочами. Отже, насправді Крим став тягарем для і так зруйнованої України
Міф №3. Це був подарунок. Після передачі Криму в Сімферополі та Севастополі проводили мітинги, виступали хори та лунали гучні заяви з трибун. Цю подію намагались прив’язати до трьохсотліття так званого возз’єднання росії та України. Насправді про подарунки мова не йшла. Передачі виснаженого війною та комуністами Криму вимагали економічні причини. Ситуація ускладнювалась браком питної води, яку Крим став отримувати з материкової України.
Міф № 4. Це був жест доброї волі Хрущова. Дехто вважає, що Хрущов подарував Крим Україні, але на момент передачі Криму той лише місяць був керівником партії і не мав впливу для таких серйозних рішень. Хоч Хрущов і був ініціатором, але рішення про передачу Криму приймала Верховна Рада СРСР, а підписав його взагалі противник Хрущова Георгій Маліков.
Міф №5. Юридичних підстав для передачі не було. Жодного обміну землями між Росією та Україною тоді не було. Щобільше, Крим раніше вже був українським. З 1918 до 1928 року зі складу України забрали Білгородщину, частину Донбасу і Крим.
Зазвичай датою передачі Криму до складу України називають 19 лютого 1954 року.
Саме цього дня Президія Верховної Ради СРСР, виконуючи вимогу Президії ЦК КПРС, видала указ “Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР”.
Однак у юридичному сенсі перехід Криму відбувся пізніше і був оформлений іншим документом.
Відповідно до законодавства того часу, територіальні зміни могли здійснюватися лише за рішенням Верховної Ради СРСР, а не її Президії, і вимагали ухвалення окремого закону, а не лише указу.
Такий закон було прийнято на сесії Верховної Ради СРСР 26 квітня 1954 року, після чого відповідні зміни внесли до конституцій РРФСР і УРСР, що юридично закріпило включення Криму до складу України.
Це не змінили ні русифікація, ні репресії, ні геноцид кримських татар.
Попри це, 2014 року росія спробувала переписати історію, почавши тимчасову окупацію Криму.
Редактор: Кіра Молчанова
ukranews.com/ua/news/1065389-sogodni-richnytsya-peredachi-krymu-ukrayini-5-mifiv-yaki-vygadala-rosiya