У Запоріжжі з кількаденним візитом перебувала кореспондентка газети «Да́генс ню́гетер» (Dagens Nyheter – «Новини дня») в Україні пані Санна Бйорлінг. «Дагенс Нюгетер» є найбільшою шведською щоденною ранковою газетою, яка виходить у столиці країни — Стокгольмі. А пані Санна є фаховою журналісткою та письменницею. Нещодавно вона на півроку приїхала до Києва, аби висвітлювати події в Україні на сторінках цього популярного друкованого органу Швеції.
Допомогу в організації поїздки до Запоріжжя шведській журналістці надав громадський діяч, національний координатор Унії балтійських міст Олексій Стояновський. У нашому регіоні Санна Бйорлінг поспілкувалася з представниками органів місцевої влади, познайомилася з Мирівською громадою на Нікопольщині, побачила зруйновані авіабомбою будинки на південній околиці Запоріжжя (прильот стався вночі, коли пані Санна уже перебувала у нашому місті), відвідала одну з підземних шкіл та зустрілася зі студентами і викладачами Національного університету «Запорізька політехніка». Участь у цій зустрічі узяла і кореспондентка «МИГа».
Перед спілкуванням з молоддю перший проректор НУ «Запорізька політехніка» Сергій Шило провів для гості маленьку екскурсію довкола корпусів університету, які двічі постраждали лише протягом поточного року: у квітні та наприкінці червня. Навесні будівлю врятувало дерево, яке прийняло на себе удар шахеда, і обійшлося вибитими вікнами й дверима. Влітку прильот стався близько десятої ранку, БПЛА влучив просто в будинок. “Нам дуже пощастило, що ніхто не постраждав”, – сказав Сергій Іванович.
Віконниці сусідніх будівель закриті плитами, про відновлення поруйнованого приміщення поки що не йдеться. На жаль, під терористичні ворожі удари підпадають навчальні заклади не тільки у Запоріжжі, державного фінансування вистачає лише на закриття першочергових потреб. Керівництво «Запорізької політехніки» й інших вишів, які постраждали від бомбардувань, активно шукають допомогу з додаткових джерел, у тому числі міжнародних.
На питання Санни Бйорлінг, були ці удари по «Запорізькій політехніці» випадковими чи цілеспрямованим, пан Сергій відповів: «Ми не можемо сказати напевно. Але з досвіду знаємо, що ворог може влучити туди, куди йому потрібно. Ми сприймаємо це як акт тероризму”.
Поспілкуватися з пані Санною прийшли молоді науковці та студенти першого курсу факультету журналістики, які поставилися до зустрічі як до першої серйозної професійної події й на початку розпитали гостю про її шлях. Санна Бйорлінг розповіла, що вищу освіту отримали з політичних наук, а в журналістиці працює 25 років. Її цікавлять дуже різні теми. Вона писала і про вибори у США, і про нічне життя Стокгольма, і про світові фінансові ринки. Є авторкою трьох книжок, у тому числі, про поляризацію американського суспільства та про питання абортів як важливого елементу демократії (інформацію для цієї книжки пані Санна збирала в Польщі та Україні).
Не лишають її байдужою і питання російсько-української війни. Зокрема, життя людей на прифронтових і тимчасово окупованих територіях, а також боротьба з російською пропагандою та дезінформацією.
Пані Санна поцікавилася у присутніх, з якими найбільшими викликами вони стикнулися від початку повномасштабного вторгнення. Доцентка кафедри журналістики НУ «Запорізька політехніка» Наталія Островська пригадала, що у перші місяці рятувало волонтерство: фізично було надзвичайно важко, але підтримувала думка, що робиш щось корисне. Потім відновилося навчання, і хоча нові умови теж були викликом, праця зі студентами, розробка курсів з фактчекінгу, інтелектуальних ігор для школярів допомогли зібрати себе докупи. “За цей час відбулися зміни у світосприйнятті, – сказала пані Наталія. – Ми навчилися цінувати кожну хвилину, гарну подію чи зустріч”.
Один із молодих викладачів розповів, що родом з Бердянська, на початку повномасштабного вторгнення іще навчався у запорізькому виші, а частина його близьких вимушена була залишитися на тимчасово окупованих територіях. По закінченні університету хлопець пішов до аспірантури «Запорізької політехніки», тепер це його другий дім. Але боляче, що спілкування з рідними зараз фактично неможливе.
Санна Бйорлінг спитала, чи не стикалися студенти, які щойно зі шкільної лави, з ворожими пропозиціями про вербовку. І виявилося, що трьом хлопцям у соцмережах пропонували «легкий заробіток». Двоє пропозицію просто проігнорували. А третій зробив скрін і надіслав його на чат-бот наших спецслужб.
У свою чергу, студенти поцікавилися у пані Санни, чи не страшно їй було приїхати до прифронтового регіону. Репортерка «Дагенс Нюгетер» відповіла, що за дотримання безпекових пересторог (бо мертвий журналіст – поганий журналіст), такі відвідини необхідні.
“Журналіст має бути настільки близько до місця подій, наскільки це можливо. Важливо бути тут, бо ви боретеся за свободу і демократію”, – сказала Санна Бйорлінг.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та Олексія Стояновського
