3 вересня минає 40 днів, відколи на 90-му році життя закінчив свій земний шлях Григорій Аркадійович Шифрін – знакова постать у медичній галузі для Запоріжжя, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, член Нью-Йоркської академії наук, член Всесвітньої Асоціації медицини катастроф. Григорій Шифрін закінчив Харківський медінститут, шість років працював ординатором хірургічного відділення Ізюмської ЦРЛ. Вже тоді зацікавився методами гангліоплегії в хірургії та анестезіології і розробив власний метод, який привернув увагу директора Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії професора Олександра Шалімова. На його запрошення Григорій Шифрін повернувся до Харкова і 13 років працював в цьому інституті старшим співробітником, керівником відділу анестезіології. В 1978 році, витримавши конкурс, очолив кафедру анестезіології та інтенсивної терапії Запорізького державного інституту удосконалення лікарів. З того часу вся його подальша робота була пов’язана з підготовкою медичних кадрів.
Успіх людини у будь-якій сфері діяльності значною мірою залежить від особистості вчителя, наставника. Григорію Аркадійовичу Шифріну були притаманні висока професійність, життєва мудрість, доброта, що стало взірцем для студентів і аспірантів, яким пощастило навчатися у нього. Коли Григорія Аркадійовича не стало, десятки, сотні колег, які свого часу пішли у професію з «гнізда Шифріна, успішно збудували кар’єру у різних куточках світу, поділилися спогадами про свого наставника. Так народилася ця колективна розповідь – на знак вдячності і пам’яті.
Учитися все життя!
На початку 90-х я працював анестезіологом у районній лікарні міста Зміїв Харківської області. Поїхати до Запоріжжя «повчитися анестезіології» у Григорія Аркадійовича Шифріна мені порадив мій завідувач В. Жиров. Перед зустріччю з метром дуже хвилювався, та Григорій Аркадійович розвіяв мої побоювання і запропонував вступати до нього в аспірантуру. Навчання і спілкування з Григорієм Аркадійовичем сприяло формуванню у мене нового погляду на подальшу професійну діяльність: «Якщо ти не йдеш уперед, це не означає, що ти стоїш на місці, це означає, що ти йдеш назад», — звучать і досі мудрі слова наставника, спонукаючи вчитися все життя.
Після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації під керівництвом Г.А. Шифріна була практична робота в клініці, кафедральна, наукова. Готуючись до занять зі студентами, завжди згадую свого Вчителя, який казав: «Ви ж будете розповідати тільки те, що знаєте!?» Саме знання визначають повагу — цю мудрість від Григорія Аркадійовича я запам’ятав на все життя. Схиляю голову в глибокій повазі, Григорію Аркадійовичу!
Сергій ВОРОТИНЦЕВ,
доктор медичних наук, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЗДМФУ.
Доземний уклін за добро і мудрість
Після закінчення інституту я проходив підготовку в інтернатурі у багатопрофільний міській лікарні, де набував практичних навичок з анестезіології та інтенсивної терапії. Однак хотілося поповнити і теоретичні знання. Така нагода випала, коли за порадою однокурсників почав відвідувати п’ятихвилинки, які в обласній лікарні на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії проводив Григорій Аркадійович Шифрін. Це були мікролекції з практичними рекомендаціями, настільки цікаві, що пропустити їх було просто неможливо.
Після закінчення клінічної ординатури я працював завідувачем відділення інтенсивної терапії в інфекційній лікарні і теж звертався за порадами до Григорія Аркадійовича. Згодом він запропонував мені зайнятися науково-дослідницькою роботою. Для мене це була велика честь. Під час навчання в аспірантурі продовжував спілкування з Григорієм Аркадійовичем. Ми з ним обговорювали різні теми, він ставився до мне дуже доброзичливо. Все, чому я навчився у Григорія Аркадійовича, сприяло моїй науковій роботі. Видатний вчений, мудра людина, талановитий Учитель – завжди пам’ятатиму! Щира вдячність за науку, світла вічна пам’ять.
Сергій КОРОГОД,
кандидат медичних наук, доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЗДМФУ.
І… «танцювати від грубки»
Після закінчення інтернатури за спеціальністю «Анестезіологія» я працював лікарем анестезіологом-реаніматологом у Василівській ЦРЛ. За вельми короткий термін мені вдалося, за допомоги колег, опанувати багато нового у своїй професії. Цьому сприяли також методичні рекомендації, алгоритми лікування та підручники Григорія Аркадійовича Шифріна. Тому не дивно, що коли розпочався конкурс на вступ до аспірантури за спеціальністю «Анестезіологія», де викладав Григорій Аркадійович, я без зволікання подав документи.
Від свого Учителя я вперше дізнався про концепцію «Біологічна стійкість організму» та стратегію «Інтегративна медицина». Григорій Аркадійович постійно наголошував, що треба дивитися на два кроки вперед під час проведення інтенсивної терапії будь-якого захворювання, приділяючи увагу можливим проявам погіршення стану пацієнта.
«Людину від мавпи відрізняє вміння прогнозувати ситуацію наперед», — перше правило, яке я засвоїв від наставника. В подальшому, коли Григорій Аркадійович став керівником моєї дисертаційної роботи, він постійно вимагав вдосконалювати вже опрацьований та написаний матеріал, тим самим намагаючись підготувати мене до будь-яких, зокрема каверзних запитань опонентів під час захисту дисертації. Так воно в подальшому і сталося.
«Найвища мудрість — це мудрість вчителя», — друге правило Григорія Аркадійовича. У складних ситуаціях, як от наукова чи практична діяльність, професор казав: “Бери ручку, аркуш, записуй алгоритм лікування і пішли танцювати від грубки. Потім сам у всьому розберешся”.
І третє важливе правило: “Коли хочеш танцювати в хаті, треба починати від грубки, бо за спиною нікого, а в перспективі — безліч простору”.
Я пишаюсь можливістю назвати себе учнем Григорія Аркадійовича Шифріна. Все, що він робив, робив щиро і безкорисливо.
Костянтин СЕРІКОВ,
кандидат медичних наук, доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЗДМФУ.
Світіть, професоре, і надихайте!
Є сумний і світлий привід згадати початок свого шляху у професію. Сумний, бо відійшов у інші світи потужний професіонал. А світлий, бо, як паростки могутнього дерева, продовжують зростати у своїй благородній діяльності його учні. Наша спільна справа неоціненна – порятунок людських життів. Робити це бездоганно, не гаючи «золотого часу», навчав Григорій Аркадійович. У моєму становленні він відіграв знакову роль. Після закінчення медучилища я працював медбратом у відділенні анестезіології та реанімації ЦМЛ міста Орджонікідзе, нині Покрови, Дніпропетровської області. Захоплено спостерігаючи за роботою лікарів-анестезіологів, вирішив вступити до ЗДМУ, щоб опанувати цю спеціальність. На прощання лікарі з мого відділення подарували мені посібник, автором якого був професор Шифрін. З Григорієм Аркадійовичем я зустрівся уже студентом, коли працював медбратом у відділенні загальної реанімації Запорізької обласної клінічної лікарні. Його тихий, спокійний голос, уважний примружений погляд крізь окуляри та звертання до мене, студента, «колега» я пам’ятаю досі. Це так надихало і підтримувало!
Після закінчення інтернатури за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія» я вступив до аспірантури. Моїм керівником став Григорій Аркадійович. Він давав мені складні завдання і контролював їх виконання. При цьому запитував серйозно – іронічно: «Що ти сьогодні зробив для безсмертя?»
У 2013 році я захистив дисертацію. Дуже вдячний долі, що мав можливість доторкнутися до цієї знакової постаті. Кажуть, що зорі, які гаснуть, довго ще світять людям. Світіть, Григорію Аркадійовичу! З повагою — Ваш вдячний студент Зайцев.
Станіслав ЗАЙЦЕВ,
кандидат медичних наук, асистент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЗДМФУ.
Пам’ятаємо, працюємо, перемагаємо!
Маю честь називатися учнем вельмишановного Григорія Аркадійовича Шифріна! Його книги, лекції на кафедрі та індивідуальні мікролекції у нього вдома або у невідкладних ситуаціях по телефону, сформували мою професійну компетентність та професійний світогляд моїх колег по Запорізькому опіковому центру. Як результат — істотне зниження летальності у важко хворих дорослих пацієнтів і, особливо, у дітей!
Образ Григорія Аркадійовича кожен його учень, а їх сотні! зберігає у своєму серці взірцем Людини, Вченого і Вчителя!
Олег МАНГУРЕНКО,
кандидат медичних наук, капітан м/c ЗСУ
Моя вдячність – до неба!
Важко усвідомлювати, що Григорія Аркадійовича більше немає. Професор був не лише мудрим учителем та наставником, а й натхненником для своїх учнів. Ми ніколи не забудемо його поради і завжди його пам’ятатимемо.
Мені дуже пощастило, що Григорій Аркадійович повірив у мене і погодився стати моїм наставником. Жалкую, що не змогла іще раз на прощання сказати: «Григорію Аркадійовичу, дякую за Ваші зусилля, підтримку, терпіння і за все, що Ви для мене зробили! Ви подарували мені частинку своєї душі та знання, відкрили для мене науковий світ, і я пам’ятатиму про це завжди». Хай летять мої слова до зір, де знайшла притулок його мудра душа!
Олеся БОЙЦОВА,
кандидат медичних наук, лікар-анестезіолог вищої категорії
Для нас билося його велике серце
Моя перша зустріч з професором Шифріним відбулася у Запорізькому інституті удосконалення лікарів на зорі моєї кар’єри у професії. Я закінчила медичний інститут, і хоча навчалася з високими балами, мала недостатньо знань в галузі анестезіології, навіть професійна термінологія здавалась вельми складною. Тоді у навчальній програмі не було такого спеціального курсу, і мені з дипломом лікаря — педіатра довелося опанувати цю науку з нуля, тобто, пройти курс спеціалізації. У ЗМАПО курс лекцій з дисципліни читав Григорій Аркадійович. Зізнаюсь, під час лекцій довелося зустрітися з досі незнайомим матеріалом, мені він видавався складним, не завжди зрозумілим, а бажання вникнути в кожну деталь викликало розгубленість. На одному із засідань, де обговорювали результати навчання, я відверто розповіла про свої труднощі. Григорій Аркадійович, із властивими йому спокоєм і мудрістю, порадив не впадати в розпач, зазначив, що все долається терпінням і досвідом. Порадив багато читати, вникати в деталі і не боятися труднощів. Слова професора вселили в мене віру і впевненість у своїх силах. Під керівництвом Григорія Аркадійовича я почала активно вивчати основи анестезіології, на випускному екзамені найкращою нагородою стало схвалення професором мого поступу в навчанні. На роботі колеги також це помітили. Професійний інтерес під керівництвом мудрого наставника став стимулом вдосконалюватися далі, я вирішила вступити в клінічну ординатуру на кафедру, яку очолював Григорій Аркадійович. Багатьох тоді здивувало, що я залишала Київ задля підготовки в Запоріжжі. Але я не шкодувала, бо отримала неоціненний досвід. Працювати було нелегко, — професор Шифрін вирізнявся надзвичайною вимогливістю як керівник. Але як цікаво і захоплююче було мати такого наставника! Під його керівництвом я захистила спершу кандидатську, відтак докторську дисертації. Завжди відчувала його підтримку, поради у складних ситуаціях, пошуках нестандартних рішень. Ми всі, хто навчався, знав Григорія Аркадійовича, завжди будемо сердечно і світло його згадувати, з глибокою вдячністю за велике людське серце, яке щедро віддавало нам своє тепло.
Лариса СМИРНОВА,
доктор медичних наук, заслужений лікар України, головний науковий співробітник відділу анестезіології та інтенсивної терапії ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології імені О.О. Шалімова» АМН України.
Родина Шифріних буде вдячна кожному, хто спілкувався з Григорієм Аркадійовичем, за спогади про нього. Надсилати прохання на електронну адресу: [email protected]
Підготувала
Ганна КЛІКОВКА
