24 лютого став сумним днем, коли виповнилося два роки повномасштабної агресивної війни Росії проти України. Ця війна була також кібер- та гібридною кампанією, просякнутою дезінформацією та маніпуляціями. Про це у черговому огляді Years of war (“Роки війни”) повідомляє EUvsDisinfo – флагманський проєкт Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій Європейської служби зовнішньополітичної діяльності. Пропонуємо ознайомитися з перекладом матеріалу (з незначними скороченнями).
10 років заперечення та вибіркового мовчання
Насправді, це не два роки. Насправді кампанія Москви розпочалася 10 років тому, наприкінці лютого 2014 року. Саме тоді “зелені чоловічки” у спецодязі без розпізнавальних знаків висадилися повітряним і морським шляхами на Кримському півострові. Анексія в диктаторському стилі відбулася швидко: місцеві “вибори”, проведені під дулами автоматів, захоплений “парламент” у Севастополі, який закликав до об’єднання (з Росыэю), і російський парламент, який завізував увесь цей безлад у Москві. Цей далекосяжний “конституційний” процес був здійснений менш ніж за 20 днів. Прокремлівські голоси та експерти продовжують докладати чимало впертої енергії для просування твердження, що поглинання було чудовим, добре продуманим і демократичним процесом.
Потім були військові зіткнення на Донбасі навесні 2014 року. До літа того року всі могли бачити, що війна була керована з Росії. Однак назва гри Москви – заперечення і вибіркове мовчання.
Події в суботу, 24 лютого, були дзеркальним відображенням попередніх подій. Російські державні телеканали запропонували глядачам репортажі про відвідування міністром оборони Сергієм Шойгу військових частин у поєднанні з кадрами параду українських військовополонених, про смерть судді Верховного суду Росії і, звичайно ж, широке висвітлення демонстрацій фермерів у Франції з важкими інсинуаціями про те, що Париж приречений. Російські державні ЗМІ створюють подібну до мильної бульбашки паралельну реальність, яка демонструє нібито нескінченні успіхи, в той час як їхні власні військові втрати, наприклад, літаків, не згадуються. Насправді, повідомляти про російські втрати у війні – це злочин.
До виборів: придушення правозахисників
17 березня Путін буде коронований на новий президентський термін. Російська влада докладає всіх зусиль, щоб контролювати інформаційний простір і представити цю коронацію як успіх. Придушення критичних голосів, таких як вільні ЗМІ та правозахисники, є рутиною, але цього тижня було досягнуто ще одного вражаючого мінімуму, коли Олег Орлов, президент правозахисної організації “Меморіал”, був засуджений у Москві до 2,5 років ув’язнення у політично мотивованому судовому процесі. Його нібито “злочин” полягав у “неодноразовій дискредитації” російської армії. Його справжнім злочином було те, що він наважився критикувати Кремль і його війну.
“Меморіал” – найдовше працююча правозахисна організація в Росії, заснована наприкінці 1980-х років, на схилі віку Радянського Союзу. У 2022 році вона була удостоєна Нобелівської премії миру. У своєму останньому слові в суді Орлов виголосив потужну промову, яка розірвала лицемірство і кафкіанський стан справ у сьогоднішній Росії.
Справа Орлова з’явилася на тлі зростаючих репресій, які за деякими показниками перевершили ті, що мали місце за радянських часів. Журналісти-розслідувачі Project Media нещодавно задокументували, що кількість засуджених за “екстремізм” або критику влади зараз перевищує кількість засуджених за “антирадянську” діяльність за часів Хрущова або Брежнєва.
Тим часом у Білорусі: парламентські “вибори”
У Білорусі переважають схожі репресії. 25 лютого, під час проведення парламентських “виборів”, білоруська влада паплюжила все і всіх, хто не погоджувався з Мінськом. Серед прикладів – заяви про те, що білоруська опозиція планує захопити частину Білорусі за допомогою НАТО або що Захід готується до військової операції проти Білорусі. Лукашенко також заявив, що США і Польща готують масштабну провокацію, подібну до гітлерівської в 1939 році.
НАТО вторгається…
Ми задокументували, наскільки міф про “оточення Росії” важливий для мобілізації Кремлем російського суспільства проти Заходу. Цей наратив, яким активно маніпулюють, навішує на опонентів ярлики “нацистів” і нагадує закручену пружину, яка тільки й чекає, щоб вискочити з найменшого приводу. Він виявляє надзвичайну гіперчутливість, що живиться уявленням про приналежність України і, можливо, інших територій колишньої Російської імперії до Росії.
У центрі уваги – сама думка про те, що іноземні війська можуть якимось чином допомогти Україні в її самообороні. Таке твердження прирівнюється до повномасштабної війни з Росією. Реакція Кремля була знову викликана в останні дні після того, як президент Франції Еммануель Макрон заявив, що “нічого не виключено” на конференції в Парижі, присвяченій згуртуванню підтримки України.
Принесіть ядерну зброю (знову)
Кремль одержимий ідеєю, що він проводить не просто “спецоперацію” в Україні, а що Росія перебуває у великій війні із Заходом. Пєсков очолив атаку, оголосивши, що перспектива розміщення військ [НАТО] в Україні призведе до “неминучості конфлікту” між Росією і НАТО. Після цього хор прокремлівських експертів виступив практично на всіх майданчиках з рідкісною інтенсивністю.
Тут ми підходимо до суті справи: риторика Москви покликана налякати західну аудиторію до пасивності і пораженства так само, як і пихаті застереження Путіна вранці 24 лютого 2022 року. Сенс був зрозумілий: не стійте у нас на шляху, або ми застосуємо ядерну зброю. Однак фінансова і військова підтримка прискорилася в міру того, як накопичувалися докази російських звірств.
Джерело та ілюстрація: EUvsDisinfo
*Основною метою проєкту EUvsDisinfo є підвищення рівня обізнаності громадськості щодо дезінформаційних операцій Кремля та розуміння нею таких операцій, а також надання громадянам у Європі та поза її межами допомоги у формуванні стійкості до маніпуляцій з боку джерел цифрової інформації та засобів масової інформації.
