Начальник караулу однієї з пожежно-рятувальних частин ДСНС у Запорізькій області, капітан служби цивільного захисту Валентин Стеценко достеменно не відає, скільки людей йому із колегами вдалося врятувати та витягти з небезпечної ситуації від початку вторгнення російських сил, зазначає прес-служба МВС України, яка вирішила розповісти про рятувальника із Запоріжжя – у рамках проекту «Історії героїзму та самопожертви». Адже в роботу рятувальників війна внесла суттєві зміни.
Валентин Стеценко майже 15 років професійно рятує людей, є лауреатом Всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року». Свого часу, перебуваючи поза службою, він витягнув з полум’я пожежі двох дітей, а під час виконання службових обов’язків самотужки повернув до життя чоловіка, в якого зупинилося серце. Також він відомий тим, що брав участь в евакуації 165 дорослих та дітей з маріупольської «Азовсталі», яка тривала майже тиждень.
«Війна дуже вплинула на нашу службу, як і на всі інші в Україні. Зріс об’єм роботи, збільшився ризик через постійні обстріли. Ми навчилися працювати в умовах воєнних дій і практично в режимі нонстоп. Дуже часто приїздимо на місце прильотів ворожих снарядів та ракет, як знову починається обстріл. Фактично тоді ніколи й ніде шукати якогось захисного прихистку, адже під завалами можуть перебувати люди, яких потрібно врятувати. Декілька моїх колег у таких ситуаціях зазнали поранень і травм та навіть загинули», – розповів надзвичайник про свої будні.
Втім, під час війни у запорізьких надзвичайників стали кращими справи з технічним забезпеченням. Головне, як показала практика масштабних розборів завалів, що всі випробування вогнем та руйнацією витримували як техніка, так і люди.
«Спершу багато чого було нового, що на практиці не виконували раніше, зокрема, це робота під обстрілами. Зросло навантаження саме під час виїзду на виклик – коли ти прибуваєш, а допомоги одразу потребують десятки людей, є десятки жертв, яких слід деблокувати», – окреслює Валентин Стеценко основні виклики у місії рятувальника під час війни. За за його словами словами, вони стали свідками цинічного ведення війни російськими військами, адже жодного разу не виїздили на ліквідацію наслідків влучань ворожих снарядів по якихось військових об’єктах – тільки цивільне житло і комунальна інфраструктура. «Там гинули ні в чому неповинні люди, які мирно спали чи вели своє звичне життя», – констатував капітан служби цивільного захисту реалії війни.
Капітан служби цивільного захисту Валентин Стеценко став героєм презентованої у Києві книги «МВС – рік повномасштабної війни. Історії героїзму та самопожертви».
Фото прес-служби МВС України
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
