Біля одного з медзакладів міста спиляли дерево.
Це була чорна шовковиця, рясно вкрита плодами – на подарунок усім нам і птахам. Бо ж весняні дощі вкрали у нас і абрикоски, і персики, і навіть витривалу вишню…
Дістати плоди було й нема коли, й високо, та я відшукували собі у траві стиглу чорну цятку та могла її беззастережно з’їсти. Чого ж боятися нам, загартованим запорізьким сталеплавильним виробництвом?
…Пиляли двоє сивих дядьків. Я була ввічливою та спитала лише, хто до цього спромігся додуматися… Вони втягнули голови в плечі, як черепахи, та заходились далі вбивати… А потім потягли зрубане дорогою, залишаючи за собою чорно-криваві сліди.
Відповідь на питання, яку ми все ж почули, була такою: керівництво наказало спиляти. бо відвідувачі залишають на підлозі стаціонару чорні сліди.
Солодкі сліди…
Які, що, бояться мокрої ганчірки на вході? Чи всюдисущих бахіл?
Є У ЦЬОМУ болісному стані від вбивства дерева у плодах декілька аспектів.
Наприклад: чом не струстит стиглі ягоди на ряднину чи плівку? Не наварити варення – і хворих підгодувати, і самим вистачить? Не наморозити на зимовий компот?
На сторінці в Інтернеті, де я знайшла і назву дерева латиною –
написано зрозуміло, що шовковиця – світлолюбна, досить морозостійка і посухостійка рослина, стійка до пилу і газів. Є плакучі, пірамідальні, кулясті та інші форми, які використовують в озелененні…
Таклж, є купа ідей, як поруч із цим деревом мирно жити, збагачуючись щороку.
В Україні здавна вирощували цю культуру на присадибних земельних ділянках. Плоди її особливо люблять діти. У них міститься до 20 відсотків легкозасвоюваних цукрів, органічні кислоти, вітаміни, мінеральні солі. Крім вживання у свіжому вигляді, плоди використовують для приготування варення, компотів, соку, інших видів переробки.
Цукрів у плодах до 20 відсотків, кислот – до двох відсотків; їх споживають свіжими, виготовляють варення, сиропи тощо.
У Центральній Азії плоди сушать і мелять на борошно для млинців, толокна, печуть коржики, що смаком нагадують цукати. На Кавказі з соку плодів варять напій бекмез. З соку також готують оцет, вино, сироп, женуть горілку. На Кавказі з шовковиці роблять лаваш або додають її до аличевого лавашу.
ТА ОКРІМ пошуку людяності до природи та визнання її щедрості до нас, поганих дітей, є питання суто… політичне.
Чи не можна було задати питання керівництву отим задати, сивочолим, – нащо саме так, дико? Спитати, показати, довести?
Чи так і залишатися – рабом покірним. Та невдячним до слабших та безпомічних?
Інеса АТАМАНЧУК та Микола БАРИШЕВ, за матеріалами відкритих Інтернет-джерел
