Ходити наразі повз Запорізьку мерію – боляче неймовірно. Співставляючи дати, рахуючи роки, вдивляючись в очі, посмішки, мимоволі оплакуєш недожиті роки, втрачене коханні та розбите війною щастя.
Не так давно біля Алеї всохло дерево – думаю, воно всохло від нашого спільного горя.
А ще побачила напис но одному з щитів, яким вшановує наша мерія героїв.
А тут не тільки про пам’ять. Тут про вічну любов.
І знову пройду сьогодні, у День пам’яті загиблих захисників України, скрізь сльози роздивляючись обличчя та імена.
Дякуємо вам за наше життя, Герої.
Фото Інеси АТАМАНЧУК
