Презентація книги «Отак ми дружили з Москвою: поема-хроніка» Валентина Северинюка – сьогодні, 20 березня, об 11.00, у лекційній залі ЗОУНБ.
Автор Валентин Северинюк – член Національної спілки письменників України, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор.
Поема написана у жанрі поетичної документалістики на тлі подій 2014-2016 років.
Твір охоплює історичний період від початку XIII ст. [розпад Старокиївської руської держави, польсько-литовський час, козаччина] до початку XXI ст. [розвал СРСР, пострадянські перетворення, збройна агресія Росії проти України]. Провідна тема усіх подій – суспільно-політичні та культурно-духовні виміри українсько-російських відносин.
Внутрішню будову поеми визначають 40 розділів-віршів, кожен з яких має емоційно-наголошене закінчення-рефрен: «Отак ми дружили з Москвою…»
У книзі цитовано та використано багато документальних джерел і досліджень. Примітки містять коментарі до історичних фактів, біографічні довідки, пояснення іншомовних та рідковживаних слів.
З М І С Т
Передмова. Владимир Маяковский. «Долг Украине» (1925 г.)
Пролог: Отак ми дружили з Москвою: мед-пиво, обнявшись, пили…
Вірш 1. …Від радості й вражої крові, що сохла на лезах шабель…
Вірш 2. В Північній Русі гендлювали монголи своїм ярликом…
Вірш 3. «…А хата чия? Наша, рідна! Тут наші жили прабатьки…»
Вірш 4. Потому був Карл і Полтава, Мазепа і Орликів Pact…
Вірш 5. Втішалися тим, що изволил всевладний російський Нерон…
Вірш 6. В Тобольську, в краю Забайкальськім, в землі Соловецькій згнили… –
Вірш 7. Були в нас і будуть Мойсеї! І генії також були!..
Вірш 8. І дух, і сокиру, і мову, народжену тут на Дніпрі!..
Вірш 9. Від Львова до Харкова всюди летіло гінцем вістовим…
Вірш 10. Уваров хвалив «самодержців, народність та віру святу»…
Вірш 11. Сприймали і «західне», й «східне». Молились на дзвони й хрести… –
Вірш 12. Освічені «браття і сестри» все ж інколи дбали про нас…
Вірш 13. В Європі у шахи гуляли! І ставки були чималі…
Вірш 14. Коли волелюбності дзвони розбурхують душі рабів…
Вірш 15. Була вона різною, справді, манила величчям ідей…
Вірш 16. На «дружбі» отій нажилися безсоромно польські пани…
Вірш 17. «Мотайте на вус і тугіше! прорік “найзіркіший з богів”…
Вірш 18. Біду не потрібно гукати вона не утратить свого…
Вірш 19. Якби хтось та винайшов зброю убити останню війну…
Вірш 20. Для чого ми прагнемо волі? І як ми до неї йдемо?..
Вірш 21. Всі війни кінчаються миром і тим, що «похоже на мир»…
Вірш 22. Комусь вистачає «хатинки», свого, на дивані, «райка»…
Вірш 23. В народі співали про «Руту», «Два персні» та ще «Водограй»… –
Вірш 24. «Чи то вони так будували, що в хаті завівся грибок?..»
Вірш 25. «У всякого шлях свій широкий, у всякого доля своя…»…
Вірш 26. Бажання то ще не уміння, а вміти не значить могти…
Вірш 27. Неспішно, заучено, звично струсила пилюку з Орла…
Вірш 28. Давно Лао-цзи велемудрий про «Дао де цзін» розмишляв…
Вірш 29. Пупами зрослися «на совість», і звалась вона ВПК…
Вірш 30. Що сказане, вже не вернеться, написане вже не зітреш… –
Вірш 31. «Про дружбу, співпрацю й партнерство…» здавалось, ці гарні слова… –
Вірш 32. Яка б не настала епоха звучить, наче пісня із Вед…
Вірш 33. Удатні ж були давні греки! Дивується вражено світ!..
Вірш 34. А ще він любив погуляти по світу в хмільнім куражі…
Вірш 35. «И что за химера такая? Живучая чисто напасть…»
Вірш 36. Терзався: «Обидно бывает: “владеющий миром” зовусь…»
Вірш 37. На першій сторінці «Плейбою» його неповторний анфас…
Вірш 38. Годили йому плутократи, лискучі, немов коропи…
Вірш 39. Всі люди народжені жити, допоки не прийде пора…
Вірш 40. Постануть вожді і пророки великі, середні, дрібні…
Post scriptum: Народи сильніші за царства і довше за царства живуть!
Аудіозппис твору за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=qeVYnBOZn0E
