Хто з провідних країн ЄС найбільше підтримує вступ України? І які завдання для Києва можуть з’явитися на додачу до “домашнього завдання” з 7 реформ? Про це йдеться у матеріалі “Членство без блату: як Україні боротися із перешкодами на шляху до вступу до ЄС”, опублікованому у липневому дайджесті “ЄС-Україна: відповідаємо на виклики разом”. Подаємо з невеликими скороченнями.
“Упродовж січня-травня 2023 року представники Центру “Нова Європа” здійснили низку адвокаційних візитів до країн ЄС: Франції, Італії, Німеччини та Нідерландів, а також до Сполучених Штатів Америки (переважно за підтримки МФ “Відродження”).
Фахівці проаналізували та підсумували настрої та наративи у цих країнах, щоб краще зрозуміти, де Україні – як офіційному Києву, так і представникам експертного середовища – потрібно докласти додаткових зусиль, а де – дещо змінити підходи.
Чия підтримка більше?
Найбільша підтримка в контексті вступу України до ЄС з усіх досліджуваних європейських країн відчувалася в Італії – країні, котра за прем’єрства Драгі була однією з лідерів з підтримки статусу кандидата в ЄС (і першою країною Західної Європи, яка чітко задекларувала це).
Побоювання, що уряд Мелоні не буде підтримувати Україну, наразі себе не виправдали.
Найбільш вибагливою країною щодо руху України до ЄС залишаються Нідерланди, які були останніми в Європейському Союзі, хто дав “зелене світло” на статус кандидата.
Як засновники Європейського Союзу, чим в Гаазі особливо пишаються, вони особливо прискіпливо ставляться до рівня підготовки країн-кандидатів і можливого чергового розширення ЄС.
В історії розширення ЄС були випадки, коли Нідерланди намагались робити свої, альтернативні, звіти до звітів Єврокомісії. Спроба отримати аналіз ситуації з інших, не Єврокомісії, джерел спостерігається і зараз.
Доволі стриманою щодо оцінок Єврокомісії є і Німеччина.
Однак, у Німеччині, як і у Франції, загалом помітна зміна у ставленні до членства України в ЄС на краще.
Чи не найбільш показовим моментом у Німеччині є те, що пункт про майбутнє розширення Європейського Союзу за рахунок не тільки країн Західних Балкан, але й України, Молдови та – у довшій перспективі Грузії – був включений у нещодавно оприлюднену в Берліні першу Стратегію національної безпеки ФРН.
Щодо Франції, то незважаючи на традиційну позицію Парижа щодо “поглиблення, а не розширення ЄС”, бачення цієї країни щодо майбутнього членства України в Євросоюзі змінюється на більш сприятливе для нас.
У Франції неймовірно пишаються роллю країни у тому, що Україна та Молдова отримали статус кандидата за головування Франції в ЄС та, як вони кажуть, за лідерства Парижа. Сьогодні вони в один голос говорять, що на той момент вони ще не усвідомлювали, наскільки стратегічно правильним було це рішення. Однак зараз у французькій столиці, за словами тамтешніх дипломатів, це вже розуміють.
Реформи: 7+1
Ключова увага у всіх столицях прикута до виконання Україною семи рекомендацій, котрі Україна отримала разом зі статусом кандидата.
Позиція цих країн полягає в тому, що виконання всіх цих рекомендацій не є автоматичною підставою для політичного рішення про відкриття вступних переговорів, однак, якщо Україна зробить це, Європейському Союзу буде складно їй відмовити у відкритті переговорів.
Нідерланди, Німеччину та Францію дуже цікавить процес залучення громадянського суспільства у вступний процес, бо залучене громадянське суспільство, за словами одного з профільних урядовців, “свідчить про здорову демократію”.
В усіх цих трьох країнах немає опору щодо ідеї політичного рішення про відкриття вступних переговорів вже в 2023 році, однак щодо членства України в ЄС панує дуже помітний песимізм.
Більшість думок зводяться до того, що спочатку має все ж відбутись ще внутрішня реформа Європейського Союзу.
І якщо українці хочуть вступити швидше (за умови прогресу у виконанні своїх внутрішніх реформ), то вони мають ще одне завдання – переконати країни Центральної Європи – зокрема, Польщу та країни Балтії, які найбільше вболівають за вступ України до ЄС, погодитись на реформу Євросоюзу в контексті зміни системи голосування на користь кваліфікованої більшості.
Також окремий наголос робиться на необхідності “фундаментального реформування сільськогосподарської політики ЄС” перед вступом України, враховуючи наш значний, хоч і пошкоджений за час війни, агропотенціал”.
