Під час нічного обстрілу Києва 25 листопада загинув 65-річний Вадим Тупчій – бутафор, який створював носи та декорації для культового «Шоу довгоносиків».
Вадим Тупчій – корінний киянин, усі роботи зберігалися в його однокімнатній квартирі, це був справжній музей. В його житло влучив російський дрон.
З 1996 до 1999 року «Шоу довгоносиків» демонстрували одразу на чотирьох українських телеканалах: «УТ-2», «1+1», «Інтер» та «СТБ». Актори говорили суржиком, потрапляли в абсурдні ситуації та мали бутафорські носи різних форм.
Колеги та друзі висловлюють співчуття Віктору Андрієнку, колишньому запорожцю – актору та письменнику, натхненнику «Шоу довгоносиків», у зв’язку із загибеллю його друга…
Ось що написав Viktor Andrienko: “Хотів би розповісти про «невідомого» для ЗМІ художника-декоратора.
Мій Друг – ВАДИМ (ДІМА) ТУПЧІЙ
Актор, письменник, поет, композитор, співак, музикант-ексцентрик, чудовий майстер, що виготовляв музичні інструменти та специфічний реквізит для театру, кіно й цирку. Більш відомий усім за «Шоу Довгоносиків», де зіграв багато епізодів, а особливо запам’ятався образом Інспектора Лестрейда.
Ми знайомі з 1981 року. В той час двоє талановитих студентів естрадного училища Вадим Тупчій і його друг Сашко Цекало, у вільний час, працювали монтувальниками в Театрі Естради, де я служив актором-каскадером, а Віталій Малахов − режисером.
У 1986 році, Діма і Саша Цекало поїхали в Одесу зі своїм ансамблем й разом з ними працювали у Театрі «Шарж». Саме тоді познайомився з неймовірним талантом Діми − він віртуозно робив специфічний реквізит для естради й цирку. Чайники та каструлі в його руках перетворювалися на інструменти для музичних ексцентриків. І сам
Діма створив багато пісень, як композитор і поет − його твори звучали на естраді, телебаченні та в «Шоу довгоносиків».
До речі про шоу: завдяки носам, які розробив Діма довгоносики не тільки шикарно виглядали, але й без проблем дихали й несамовито скакали у кадрі…
Радий, що привів Діму у кіно, де талант цього неймовірного хлопця розкрився ще яскравіше: без його макета скаженої машини, що вичавлювала найдовші у світі макарони, навряд чи б матеріалізувалися футуристично-анімаційні мрії режисера Давида Черкаського в останньому фільмі маестро. І багатьом колегам Давида пощастило працювати з Дімою, який допомагав кіномитцям своїм нестандартним баченням реквізиту…
У музеї Чорнобильської АС знаходиться великий макет станції, виготовлений руками Діми. Виготовлений доскіпливо, у найменших деталях на основі спільної праці з експертами, які були свідками чорнобильської трагедії.
Американські кінострічки про кіборгів, що фільмували у 1994 році в Києві, створені завдяки фантазії Діми. Цікаві й іронічно-смішні вірші Вадима завжди підіймали настрій, навіть у найважчі часи.
Він був непересічною людиною з безліччю талантів у різних форматах, але головним в його житті було те, що він абсолютно неконфліктним.
Бачив його у різних ситуаціях і у різні часи, Діма ніколи ні з ким не конфліктував. Він розв’язував гострі питання за допомогою терпіння, спокійних, задушевних діалогів та іронічної мудрості компромісів…
Прощавай мій Друже, дякую, що був з нами, дякую за підказки та підтримку у важких ситуаціях. Щасливий був з тобою працювати − ми створили такі шикарні проєкти, які будуть жити й після нас.
Світла Пам’ять, світлій Людині й Майстру своєї справи”.
Фото: Бабель
