Є у моїй книгозбірні і така книжка. І є в ній фотографії нашого міста більш ніж сторічної давнини. І є герої тих подій.
Знайомтесь – Петро Болбочан. Він народився 140 років тому, 5 жовтня 1883 року.
Всього 35 років прожив Петро Болбочан, але його життя і надалі перегукується з сучасною Україною. Знову ми воюємо з росією.
“Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно, а як хто нас буде в чім небудь обвинувачувати,
хай робе це той, хто більше нас зробив для батьківщини…” – написав Петро Болбочан 10 січня 1919 року.
Де тільки не падала ворожа голова від караючої руки його запорожців: розлогі степи Херсонщини, Донбас, Крим, дніпровські пороги, подільські краєвиди.
“Видатний діяч визвольних змагань 1917-1921 років.
Творець новітніх чорних запорожців.
Герой визвольного походу на Крим. Весною 1918-го, незважаючи на спротив союзників-німців і переважаючи сили росіян, він розгромив останніх, повернувши пів острів у склад української держави.
Командувач Лівобережним фронтом Армії УНР. У надскрутний період кінця 1918-го – початку 1919-го він стримував наступ російсько-більшовицької армії. Не дочекавшись обіцяного Петлюрою підкріплення, був вимушений відступити.
За це його звинуватили у зраді та відсторонили від керівництва. В подльшому через персональну неприязнь Петлюра санкціонував вбивство Петра Болбочана – одного з найкращих стратегів визвольних змагань 1917-1921-х”, – пише про нього історик Віктор Таран.
А власне у книжці є фотографії нашого міста, де завжди були патріоти Української делжавності, і зараз є.
Про Болбочана написав поет, письменник, учасник тих подій Євген Маланюк:
Днi Твої скалiчено криваво,
За туманом мерехтить мета…
Так обридла пiдозрiла слава,
Так гнобить нещадна самота.
Інеса АТАМАНЧУК
.
