Микола Мельник – юрист, який у 2022 році потрапив у 47-му новостворену бригаду і втратив ногу під час першого ж штурму підрозділу на Запорізькому напрямку у червні 2023.
Так представили героя свого великого інтерв’ю журналісти Цензор.НЕТ, додав що
лише місяць тому Микола знову підвівся на свою тепер єдину ногу: він тричі підірвався, тож зазнав важких поранень. Йому не лише відірвало праву ногу, а й пошматувало ліву, обпекло обидві руки й обличчя. Тому лікування було доволі тривалим, доки ротний з незвичайним позивним Фріц нарешті зміг пересуватися у кріслі колісному, а потім і почати ходити за допомогою ходунків.
А ось, що Фріц розповів про штурм позицій ворога на Запорізькому напрямку:
– Вже був ранок, а вдень з росіянами було дуже складно воювати через їхню перевагу в артилерії, авіації, БПЛА. Тому ми стали в посадку уточнити задачі. Пояснив командирам взводів і відділень їхні завдання, пообіцяв підрозділам розгородження, що ми будемо їх прикривати. Так і сталося. Нам вдалося захопити певні позиції, відбити контратаки і, в принципі, спокійно підготуватися до оборони. Росіяни контратаками не змогли нас вибити.
– Як ти підірвався, як це було?
– Та як… Ми викликали «Бредлі», який мав евакуювати перших поранених. Я побачив, що він зараз поїде по мінному полю, вистрибнув з посадки і почав махати руками, куди йому йти. Відчув постріли, побачив, як відлітає моя нога, здивувався… Скоріш за все, це був крупнокаліберний кулемет. Я почав стрибати на лівій нозі, наступив на протипіхотну міну, впав на спину. Мабуть, спрацювала «пелюстка», тому що в той період, коли ми захопили і відбили першу атаку, відбулося масове дистанційне мінування. В небі через кожні десять метрів було – вибух, вибух, вибух… Від того небо стало напівчорним, я такого навіть у фільмах не бачив. Спрацювала детонація, перегорнуло мене на живіт. Під грудьми теж щось спрацювало – мене знову підкинуло. Бронік у мене хороший, тому вибухова хвиля пішла по руках. Після цих всіх підривів я впав, лежу і роздивляюся: руки спалені. Розумію, що нічого зараз собі накрутити не можу. Але біля мене був друг Піро, я гукнув: «Піро, спасай!» Піро побіг по мінному полю мене спасати. І спас. За хвилину чи дві наклав мені чотири турнікети, якось прив’язав паракордом ту ногу і потягнув. Нога трималася на шматку м’яза. Поки це відбувалося, я йому кричав, щоб передав по рації про поранення, про передачу управління. Не знаю, чому не знепритомнів. Поки не почув, що всі розуміють про передачу управління, я не заспокоївся. За цей час «Бредлі» побачив, де мінне поле, заїхав у прохід. Ця машина мене й евакуювала.
– Скільки рота залишалася на тій позиції?
– Я дуже пишаюся своєю ротою, солдатами. Я максимально задоволений собою, тому що я їх навчив, як правильно воювати. Я максимально задоволений тим, що зрозумів, хто зможе командувати після мене найкраще. Я прийняв ті управлінські рішення, які від мене вимагалися. А бійці не просто відбивали контратаки на цій позиції, перебуваючи у напівоточенні. Вони не втратили управління, не втратили боєздатність. Вони потім штурмували Роботине. Тобто, продовжували бої.
Над запорізьким селом Роботине бійці 47-ї бригади підняли український прапор 23 серпня 2023 року.
*
Фото: censor.net
