Як служителі Феміди перетворились на слуг кремля та що чекає на суддів-зрадників
Після тимчасового захоплення частини території Запорізької області більшість українських суддів виїхала з окупації.
Однак знайшлися й ті, хто підтримав збройну агресію рф і почав співпрацювати з ворогом.
Про запорізьких суддів, які зрадили присязі, хто перейшов на бік ворога, кому вже оголошено підозри та вироки – докладніше.
Зв’язок із окупантами та поїздки до Криму
Світлана Федорець
до повномасштабного вторгнення рф працювала суддею Якимівського райсуду Запорізької області.
У 2022 році через тимчасову окупацію Якимівки її відрядили до Черкащини, де призначили суддею, а потім обрали головою Звенигородського районного суду Черкаської області.
Влітку 2023 року вона була затримана Службою безпеки України за підозрою в запереченні збройної агресії рф і виправдовуванні воєнних злочинів росіян.
Як йдеться у матеріалах справи, під час особистих бесід із колегами та друзями суддя неодноразово схвалювала тимчасову окупацію частини території України.
Федорець називала окупантів “нашими” та визнавала Крим частиною росії.
Також суддя відвідувала тимчасово окупований півострів, зокрема, зустрічала там 2023 рік.
Вона звинувачувала ЗСУ в обстрілах Маріуполя; заперечувала викрадення дітей із тимчасово окупованих територій України.
Посадовиця зазначала, що українська армія використовувала цивільне населення як “живий щит”, не випускаючи людей із міста, нібито виганяла з власних квартир через те, що люди розмовляли російською мовою.
Влучання в будинок у місті Умані Федорець пояснювала перебуванням там баз НАТО, ракетний удар по багатоповерхівці у Дніпрі називала “супутніми втратами” під час війни.
Державне бюро розслідувань оприлюднило аудіозаписи розмов судді, з яких зрозуміло, що її погляди є свідомими та умисними.
За інформацією прокуратури, Федорець мала контакти з особами на окупованих територіях, вважала перебування на цих територіях безпечним та знала способи потрапити туди, у тому числі й нелегальні.
Також Федорець двічі відвідувала тимчасово окупований Мелітополь.
Слідство також встановило, що Федорець подала заяву про звільнення з посади судді, планувала виїхати до Криму.
Для цього вона шукала посередника, який би вплинув на прискорення розгляду її заяви про відставку.
У зв’язку із цим було зареєстроване кримінальне провадження щодо готування до передачі хабаря.
У 2023 році суд обрав Федорець запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у вигляді 2 млн гривень, потім заставу зменшили до мільйона.
У грудні 2024 року суд задовольнив клопотання про чергове зменшення застави, вже до 500 тисяч гривень.
Адвокат Федорець зазначав, що сторона захисту має бажання спрямувати півмільйона, внесеного у якості застави, на підтримку оборони України.
Тільки 4 березня 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про її звільнення з посади.
А 4 квітня 2025 року Черкаський районний суд у закритому режимі визнав Світлану Федорець винною у виправдовуванні збройної агресії рф проти України.
Однак її звільнили від відбування покарання з випробуванням терміном на один рік.
Також їй заборонили обіймати посади в органах державної влади України та органах місцевого самоврядування на строк три роки.
Ще до вироку Федорець вибачилася та внесла пожертву у розмірі 500 тисяч гривень для ЗСУ.
Отримав громадянство рф і працює суддею на тимчасово окупованій території
Віталій Ломейко
обіймав посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області з 2003 року.
У 2008-му відповідно до Указу президента його призначили суддею безстроково, а у 2021 році обрали головою Чернігівського районного суду.
Після початку російської окупації частини Запорізької області суддя не покинув захоплену територію, тому 18 грудня 2024 року Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила щодо нього дисциплінарне провадження.
А 10 липня 2025-го Вища рада правосуддя (ВРП) на підставі подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя таки звільнила Ломейка з посади судді.
До речі, з 29 квітня до 30 листопада 2022 року суддя отримував заробітну плату, йдеться у цьому ж рішенні.
Скаргу на суддю подала юристка фундації DEJURE Христина Буртник, яка заначила, що правоохоронці розслідують справу щодо ймовірного вчинення державної зради Ломейком – перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
Запорізька обласна прокуратура інформувала ВРП, що у провадженні Державного бюро розслідувань перебувають матеріали справи щодо можливої причетності судді до державної зради.
Провадження відкрили ще 4 січня 2023-го.
Згідно з ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА1 (Ломейко – авт.) перейшов на бік окупаційної влади та погодився обійняти посаду заступника голови так званого Бердянського районного суду, створеного незаконно на тимчасово окупованій території.
Крім того, він виїжджав до Автономної Республіки Крим із метою отримання російської акредитації судді, набув громадянство рф та отримав російський паспорт.
Також встановлено, що він виконує функції чергування як суддя в зазначеному незаконно створеному органі.
У скарзі також повідомлялося, що й пропагандистські російські медіа поширювали інформацію про роботу Ломейка суддею на тимчасово окупованій території:
“Виталий Ломейко, судья Бердянского райсуда Запорожской области, собирался в зампреды Пологовского межрайонного суда. Его жена работает начальником юротдела в районной администрации. У него порядка 20 лет судейского стажа.
Летом ему отказали в рекомендации на должность зампреда родного суда. В этот раз ему повезло больше: кандидат получил рекомендацию”.
Слідство встановило, що 18 листопада 2022-го у переписці з абонентом «Танька» (ймовірно, дружиною) суддя хвалився отриманням російського громадянства.
У грудні вона надіслала Ломейку скріншот із сайту «Миротворець», згідно з якими її внесли до бази даних як “зрадницю України та посібницю російської окупаційної влади”, вказано її посаду – начальник юридичного відділу так званої Адміністрації смт Чернігівка..
Ось фрагмент їхньої переписки:
«Танька»: Я тоже звезда.
Ломейко: Поздравляю.
«Танька»: Спасибо. Тебя еще нет, я смотрела.
Станом на липень 2025 року суддю таки внесли до бази «Миротворець».
У жовтні 2024-го українська розвідка повідомила про ліквідацію Ломейка.
Однак пізніше російські ЗМІ зазначали, що Ломейко живий і продовжує здійснювати правосуддя.
Було поширено відео з чоловіком, схожим на суддю, де, зокрема, він сказав:
“Эта профашистская идеология, для меня это было, ну, вообще, капец, как.
Почему остальные судьи ушли? Ну, я не знаю, по каким причинам, может, их запугали, может, там еще чего-то, ну, мне тоже угрозы были. Знаете, кто хотел, тот остался”.
На липень 2025 року з відкритих джерел, зокрема Єдиного державного реєстру судових рішень, невідомо, на якій стадії перебуває розслідування щодо судді Ломейка.
За наводкою судді Богомолової вбили трьох “азовців” – слідство
Суддю з Бердянська Ларису Богомолову СБУ підозрює у державній зраді в умовах воєнного стану.
Санкція статті передбачає позбавлення волі на 15 років або довічне ув’язнення.
За версією СБУ, Богомолову завербували російські спецслужби у перші дні повномасштабного вторгнення, коли вона перебувала у місті Бердянськ Запорізької області і працювала суддею у міськрайонному суді.
Після захоплення міста суддя начебто добровільно залишилась на тимчасово окупованій частині і з власної ініціативи “познайомилась” із представником фсб рф із позивним “Влад” і дала йому згоду на негласне співробітництво на користь країни-агресора.
Наприкінці березня 2022 року Богомолова, за даними СБУ, передала окупантам інформацію про переміщення трьох бійців окремого загону спецпризначення “Азов” з Маріуполя до району Мангуша.
СБУ опублікувала фрагменти розмов судді зі співробітником фсб із позивним «Влад».
Зокрема зафіксована фраза: «Услышала информацию, что три человека с Азова какими-то окольными путями вылезли из Мариуполя! Вы меня слышите? И будут пробираться сюда. Где-то там […] будут ехать сюда. Чтобы вы это имели ввиду! Это информация четкая и стопроцентная».
У рішенні ВРП про відсторонення Богомолової від посади судді зазначено, що після цієї розмови на початку квітня 2022 року росіяни розгорнули пошуки між селищами міського типу Мангушем і Ялтою Донецької області групи оборонців міста Маріуполя, до складу якої входили три військовослужбовці Окремого загону спецпризначення “Азов”, знайшли та вбили цих військовослужбовців.
Також Богомолова нібито закликала інших працівників суду підтримати російських окупантів і співпрацювати з ними. Якщо чула заперечення – “здавала” людей до російських каральних органів.
Крім того, вона збирала і передавала відомості про проросійськи налаштованих співробітників медичних закладів Бердянська і допомогла росіянам у формуванні штату підрозділу “министерства чрезвычайных ситуаций россии” на території міста.
Однак влітку 2022-го суддя виїхала на підконтрольну Україні територію, де згодом влаштувалась до Полтавського райсуду. У листопаді того ж року її обрали головою цього суду.
Тільки в травні 2023 року Богомолову взяли під варту за підозрою в державній зраді.
Навесні 2024-го суд визначив розмір застави для Лариси Богомолової в 9 мільйонів гривень.
Згодом заставу почали зменшувати – з лютого 2025-го вона становить 3,9 млн гривень.
Вища рада правосуддя 2 липня 2024 року прийняла рішення про її звільнення з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) “за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді” .
Обвинувальний акт надійшов до Жовтневого райсуду Запоріжжя на початку серпня 2023 року, але там не вдалося сформувати колегію суддів для розгляду справи.
Хортицький райсуд міста Запоріжжя, куди передали справу Лариси Богомолової, вирішив розглядати справу в закритому засіданні.
Це зробили, щоб запобігти розголошенню відомостей про її особисте та сімейне життя, а також забезпечити безпеку учасників справи. Частина свідків у справі є суддями та працівниками апарату Бердянського міськрайонного суду.
На кінець 2024 року всі свідки обвинувачення вже були допитані. Проте сторона захисту заявляла клопотання про виклик для допиту експертів.
На початок червня 2025 року суд продовжив тримання під вартою обвинуваченої Лариси Богомолової та не змінив розміру застави (3,9 млн грн), хоча вона просила про це суд.
При вирішенні питання запобіжного заходу Богомолова сказала, що в слідчому ізоляторі їй пропонували подати заяву на обмін як військовополоненої, але вона відмовилась.
Екссудді вирішили побудувати нову “кар’єру” в окупованому Мелітополі
На співпрацю з ворогом також пішли дві колишні судді Мелітопольського міськрайонного суду – Тамара Міщенко і Наталія Купавська.
Тамара Міщенко стала заступником голови так званого Запорізького обласного суду з кримінальних справ, а Наталія Купавська – заступником із цивільних справ.
Обидві зрадниці – юристки з багаторічним стажем роботи; обидві – в 2021 році звільнилися з Мелітопольського міськрайонного суду за вислугою років.
У відповідь на дії колабораціоністок, Вища рада правосуддя України ухвалила рішення припинити їхню відставку у зв’язку з набуттям ними громадянства іншої держави.
Крім того, були підготовлені рішення про припинення виплати довічного грошового утримання для суддів-колабораціоністок, яке становило близько 100 тисяч гривень на місяць кожній.
У травні 2024 року Наталії Купавській було оголошено про підозру в колабораціонізмі.
У лютому 2025 року Печерський районний суд Києва розглянув справу за її обвинуваченням у колабораціонізмі.
Суд призначив екссудді покарання у вигляді 14 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави, строком на 10 років, з конфіскацією всього належного їй майна.
Щодо Тамари Міщенко, то її діяльність також перебуває під пильною увагою українських правоохоронців, і очікується, що найближчим часом буде вжито відповідних юридичних заходів.
У реєстр держзрадників руху ЧЕСНО станом на 16 травня 2025 року внесено 105 суддів.
Частина з них пішла на співпрацю з окупантами ще в 2014 році, а частина вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Більшість із них – із анексованого нині Криму.
Створення реєстру зрадників-судів стало можливе завдяки співпраці Руху ЧЕСНО та Фундації DEJURE – аналітичного центру, створеного у 2016 році для сприяння розвитку верховенства права та реформ у сфері правосуддя в Україні.
Фото – з відкритих джерел
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
