Свято – невловимо прекрасна річ.
Ми намагались запам’ятати цей стан у дитячому театрі “Свія”, який зібрав своїх глядачів на передноворічну виставу. Вперше на сцені поруч з дітьми грали студійці віку 25 +.
Півгодинну прем’єру готували усього три тижні. Та це не завадило людям, які, за висловом керівника та головного режисера театру Світлані Ємець, “вже зовсім серйозні, статечні люди – виросли, дітей народили, професію отримали…”, і при цьому не полишали свою дитячу мрію – бути актором.
Я не можу сказати напевне, що вони хотіли грати Водяника чи Жабку, Креветочку чи Краба… Чарівна Фея, думаю, мріяла бути феєю.
Та всі актори зіграли так весело і дотепно! Ось як таточко Водяник намагається розвеселити свою Водяну донечку:
“Дівчинко моя, я все для тебе готовий зробити, всі багатства готовий віддати, щоб ти була щаслива та весела…
У нас з тобою все так добре…
Креветки стрибають…. Стрибайте, креветки!
Медузи плавають…. Плавайте, медузи!
Водичка така мокра, така зелена…”
Чарівна Водянучка продовжує вередувати, і я її розумію: “Подивись, тату, вода – зелена. Ми в багнюці порпаємося!..”
Дитячий спротив обставинам життям цілком виправданий. Та тато не здається і закликає своїх підданих, жителів підводного царства: “Агов, ледацюги! А ну, розважте мою донечку! Не то я з вас консервів нароблю…”
Рибки, креветочки, медузки та неймовірна у своїй красі зеленогуба жабка танцюють…
У цьому місці мала би бути реклама славної запорізької фірми Veladis.
Тим більше, що на сцені з’являється Краб із виряченими очима, який знає, як вміють веселитися люди.
І чарівна Фея вмовляє Водяника запросити до підводного царства Новий рік. Мовляв, свято прийде, і донечка звеселіє.
Згодом, під танці та пригоди, так воно й трапилося.
І посмішка водяникової донечки була така щаслива і чарівна!
І нам, усім глядачам, хочеться вірити, що саме новий рік зробить нас щасливими, що ми переможемо багнюку, яка намагається нас засмоктати у минуле.
Про війну та політику, до речі, у чудовій виставі ані слова. Вони поруч, але не змогли вбити нашу здатність до радості та сміху.
А театр “Свія”, до речі, підтримував цю здатність радіти увесь воєнний рік.
Актори вдячні редисеру за можливість бути акторами!
Хай 2022-й минає.
Перемоги нам!
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
