У селищі Малокатеринівка Кушугумської громади, незважаючи на близькість лінії розмежування, працюють і гімназія, і дитячий садочок. Щоправда, переважно онлайн. Але педагоги, як і учні, вже адаптувалися до складних умов воєнного стану, і учбовий процес проходить доволі успішно.
Учні сумують за своєю школою
За словами директорки гімназії «Мрія» Надії Грибової, сьогодні в них навчається 216 учнів (до повномасштабної війни було 276).
Ще 30 дітей знаходяться разом із батьками за кордоном. Вони відвідують місцеві школи, але українознавчі предмети (українська мова, література, історія тощо) вивчають у своїй малокатеринівській гімназії – онлайн. Взагалі у «Мрії» все навчання проходить виключно дистанційно, бо в учбовому закладі немає укриття.
– Проте, попри усілякі складнощі, – каже директорка. – Ми задоволені якістю знань, які демонструють наші учні. Влітку 2024 року ми випустили 18 учнів після 11 класу. 14 з них здавали національний мультимедійний тест, і результати нас потішили. Дев’ять з 14-ти випускників продовжили навчання у вишах. До того ж четверо – на бюджеті, безкоштовно. І це дуже престижні учбові заклади. Зокрема Харківський юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Київський університет архітектури, Черновецький університет міжнародних відносин, Київський національний університет та інші.
До педагогічного складу гімназії входить 25 вчителів. Як зазначила Надія Грибова, одразу після повномасштабного вторгнення третина з них виїхала із селища, але вже до початку навчального року більшість повернулася.
Для роботи педагоги самі обирають безпечні місця, як і учні. Дітям та їхнім батькам постійно нагадують про безпеку – проводять бесіди щодо безпечних умов навчання, поведінки під час повітряної тривоги тощо.
Усі учні мають необхідні гаджети для навчання онлайн. Якщо з цим виникають проблеми, то гаджетами забезпечує гімназія. В першу чергу – дітей зі статусом ВПО (вимушено переміщені особи). Таких у навчальному заклади 33; ще чотири дитини, в яких батьки вважаються зниклими безвісти; і один хлопчик, в якого тато загинув на фронті.
Цього року сталася велика трагедія, коли війна безпосередньо торкнулася учнів гімназії. 20 серпня, внаслідок масованої ворожої атаки на селище та влучання у дитяче кафе, загинув випускник 9 класу гімназії «Мрія» Дмитро Гречаник. Це був дуже світлий та цілеспрямований хлопець, обожнював мотоцикли та іншу техніку; вступив до ліцею, щоб навчатися на автослюсаря. Але почати навчання не встиг – був вбитий російськими нелюдями.
Під час цього обстрілу також отримали поранення ще троє дітей, зокрема випускник 11 класу гімназії. Він досі проходить складне лікування.
Ці трагічні події ще раз нагадали про необхідність суворо дотримуватися правил безпеки, не ігнорувати сигнали повітряної тривоги.
– Безумовно, дітям дуже не вистачає очної форми навчання, як це було до війни, – каже директорка гімназії. – Учні сумують за школою, однокласниками, своїми учбовими класами, що вже третій рік стоять порожніми. Просять дозволу прийти хоч ненадовго, поспілкуватися наживо. У відповідь можу повідомити, що вже майже виконані проєктні роботи будівництва радіаційного укриття у нашій гімназії. Сподіваємося, що вже наступного учбового року ми зможемо перейти на змішану форму навчання, і наші класи знову заповняться учнями.
Проєкт Unicef у дитсадку «Рукавичка»
Лише за два роки до початку повномасштабної війни у дитячому садочку «Рукавичка» пройшов капітальний ремонт з частковою реконструкцією.
Я була присутня на урочистому відкритті закладу після ремонту. Жителі Малокатеринівки, особливо батьки дошкільнят, не приховували радості з приводу чудового оновлення садочка. Адже вперше його було відкрито ще 1940 року.
Стару «Рукавичку» було не впізнати! Приміщення перебудували із застосуванням енергоефективних технологій, оновили меблі, обладнали новий харчоблок, сучасні санвузли, музичну залу, пральню, адміністративні приміщення, а також приміщення для роботи логопеда та психолога. На території зробили групові майданчики з тіньовими навісами та безпечним гумовим покриттям на підлозі, пісочниці, провели озеленення…
Усе це зберіглося до сьогодні. Тільки діточок майже не видно. Перші два роки повномасштабної війни дитсадок взагалі працював виключно онлайн. Але цього року відбулися деякі зміни.
– У нашому дитсадочку чотири групи, загалом 64 дитини віком від двох до семи років, – розповідає в.о. директорки закладу Віталіна Коса. – З літа цього року дві групи, середньовікова і старша, почали працювати в рамках проєкту Unicef «Покращення доступу до послуг дошкільної освіти в умовах надзвичайних ситуацій та раннього відновлення в Україні», що передбачає очне проведення занять. Зокрема середня група відвідує дитсадок тричі на тиждень по дві години, старша – двічі на тиждень по три години. В нас облаштоване укриття, тож безпечні умови для проведення занять є. Усі заняття зараз проводяться обов’язково в присутності батьків.
За словами пані Віталіни, очні зустрічі проходять у творчій, невимушеній атмосфері. Це можуть бути пізнавальні ігри, квести, малювання, конкурси.
Наприклад, нещодавно пройшли зустрічі з дітьми старшої групи за темою «Добре бути добрим!». Дітки обговорили, як вони розуміють добро, пограли в дидактичну гру “В якому вчинку живе добро?”, переглянули відео “Зайчикова хатка”, потім малювали та створювали аплікації.
Не менш важливе під час таких зустрічей спілкування з однолітками, що сприяє соціалізації дітей.
Ясельна та молодша групи продовжують працювати з вихователями у дистанційному режимі. Але й тут можливі нетривалі очні консультації з батьками та дітьми.
– Також наш психолог в разі потреби працює з батьками та дітьми по програмі «Ти як?», – каже керівниця «Рукавички». – Крім того, співпрацюємо з балабинським інклюзивно-ресурсним центром. В нас є чотири інклюзивні дитини з особливими потребами, які їздять на заняття у цей центр з нашою командою супроводу.
Не відмовляються у дитсадку і від свят. Як пояснила Віталіна Коса, з дітками обов’язково відзначають випускний, різдвяно-новорічні свята та інші. Так, проходять вони більш скромно, не в музичній залі, а в укритті. Але діти все ж таки мають можливість відчути особливу, піднесену, святкову атмосферу, поспілкуватися з однолітками та відволіктися від одноманітних тривожних буднів.
Світлана ШКАРУПА,
фото авторки
