Про подію повідомила донька митця, яка, як і її батько, майстриня акварелі – Оксана Киргеєва.
“Фільм про мого батька, який створила моя донька. Запрошуємо до перегляду та чекаємо коментарів…” – написала пані Оксана.
Кіргеєв Анатолій Володимирович – член Національної спілки художників України, народився першого вересня 1948 року у Запоріжжі.
В 1974 році закінчив Дніпропетровське Державне художнє училище, здобув спеціальність вчителя креслення та малювання. Вчителі: Олександр Куко – його пам’ятає багато запорізьких митців, а також І.Шатуров, Комунар Беркута, А.Гатило.
Творчу та трудову діяльність розпочав у 1975 році. Творчий фах: графіка, акварель, станковий живопис.
Член НСХУ з 1977 року.
Анатолій Володимирович – учасник Міжнародних пленерів «Хортиця крізь віки». Учасник багатьох обласних, республіканських та всеукраїнських виставок.
Автор багатьох персональних виставок.
В 1974 році закінчив Дніпропетровське Державне художнє училище, здобув спеціальність вчителя креслення та малювання. Вчителі: Олександр Куко – його пам’ятає багато запорізьких митців, а також І.Шатуров, Комунар Беркута, А.Гатило.
Творчу та трудову діяльність розпочав у 1975 році. Творчий фах: графіка, акварель, станковий живопис.
Член НСХУ з 1977 року.
Анатолій Володимирович – учасник Міжнародних пленерів «Хортиця крізь віки». Учасник багатьох обласних, республіканських та всеукраїнських виставок.
Автор багатьох персональних виставок.
Море стало одним із сильних вражень дитинства майбітнього художника.
“Рух завжди був основою життя діда, – каже онука, й операторка, й авторка тексту фільму. – …та все ж рух залишився. Він цілком утілився у мазках пензля, в акварельних потьоках. І кілометри, які колись долали дідові ноги, тепер із завзятою наполегливістю долає рука, гуляючи уздовж полотна”…
“Рух завжди був основою життя діда, – каже онука, й операторка, й авторка тексту фільму. – …та все ж рух залишився. Він цілком утілився у мазках пензля, в акварельних потьоках. І кілометри, які колись долали дідові ноги, тепер із завзятою наполегливістю долає рука, гуляючи уздовж полотна”…
І кожне сповнене спогадами про літо, про море. Море – це завжди рух.
Та нині море відрізане від нашого життя, бо до нашої країни прийшла війна. Це як реальність сприймає онука Марта: для нас море залишилося у миннулому…
А для Анатолія Киргеєва це й наразі джерело натхнення, і він пише та й пише морські пейзажі. Море ніколи не буває однаковим.
“…мимоволі рука тягнеться до пензля, до води, хочеться руху морського”... – каже художник. І продовжує малювати.
Посилання на відео:
https://www.youtube.com/watch?v=T6gJTGMUIzI
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото з відкритих джерел
