Окупація Енергодара, міста в Запорізькій області, яке до війни справедливо називали енергетичною столицею України (у ньому розташована найбільша в Європі атомна станція), триває вже майже три роки. За цей час з Енергодара виїхало близько 80% місцевих жителів.
Однак, як зазначають активісти руху С. Р. О. К., які вирішили висловити свою думку про Енергодар та енергодарців, далеко не всі мешканці, які залишилися, мають змогу виїхати: вони змушені жити під постійним психологічним тиском, відчуваючи, що їхню свободу обмежує ворог – підлий та безжалісний.
Електрика і тепло стали розкішшю через руйнування інфраструктури та нездатність окупантів забезпечити навіть мінімальний комфорт для людей. Ситуація з опаленням стає дедалі складнішою: без функціонування АЕС і ТЕС місто просто замерзає. Медична сфера – гірше нікуди: вояки рф мають пріоритет, а цивільних обслуговують за залишковим принципом. Лікарі виїжджають, а ті, хто залишаються, не мають необхідної кваліфікації для задоволення потреб населення.
Але головна проблема – атомна станція. Її безпека перебуває під постійною загрозою, оскільки для обслуговування станції не вистачає кваліфікованих кадрів. Окупанти набирають людей без спеціальної освіти, що може призвести до катастрофічних наслідків для регіону і всього світу. Постійні провокації окупантів загрожують не тільки станції, вони тримають місто і городян в атмосфері постійного страху. Життя на межі колапсу триває майже три роки.
Під окупацією Енергодар не тільки втратив свою інфраструктуру, а й перетворився на місце, де жителі позбавлені будь-яких прав. Навіть спроби зв’язатися з родичами можуть призвести до репресій: окупаційна влада забороняє будь-які контакти з Україною, відстежує соціальні мережі та намагається контролювати кожен крок енергодарців.
Не можна допустити, щоб така ситуація стала нормою. Світ має знати, що відбувається на тимчасово окупованих територіях, – підсумували активісти.
