У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача [Театр молодї] відбулася прем’єра інтимного розслідування з антрактом «Генерали у спідницях» за п’єсою французького драматурга Жана Ануя.
Це рімейк головного режисера театру, заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Фортуса на власну виставу, яку він ставив у 1997 році на тодішній Малій сцені театру.
Проблематика написаної 45 років тому п’єси видається режисеру настільки актуальною, що він зайняв у новій постановці більшу частину трупи, створивши фактично дві вистави – кожний акторський склад викладає свою версію подій.
Вони, ці події, справді непересічні…
У Франції відбулася «леворюція» – цілком демократичні вибори, на яких усю повноту влади в центрі і на місцях перебрали жінки. У тому числі, й у найбільш заможному, XVI окрузі Парижу. Довгий час зневажені, підкорені чоловіками, перетворені на хатніх робітниць, вони узяли до тендітних рученят державне кермо і створили… справжню диктатуру.
Колишнім гнобителям чоловічої статі нині непереливки: у карному кодексі з майже тисячі статей передбачені покарання за найменші провини, не кажучи вже про злочини. Яким безумовно є перелюбство головного героя літератора Леона де Сен-Пе [його в чергу грають заслужений артист України Юрій Драненко та артист Максим Ігнатьєв] з покоївкою, обтяжене тим, що в покоївки народилася дитина. За це злочинця на 15 днів прикували до ганебного стовпа, після чого судитимуть. І вироком може стати позбавлення предмету чоловічої гідності.
Жіночки так захопилися, що зробили кастрацію не лише засобом покарання, а й інструментом кар’єрного зростання – якщо чоловік добровільно на це погодиться. І не усіх така доля лякає. Тому приклад – адвокат Лебелюк [Євгеній Дзиґа та Петро Желев], який захищає Леона в суді.
Інші маскулінні істоти, як син Леона Тото [Олег Абакуменко та Назар Баранніков] чи слуга, натирач підлоги Фісель [заслужений артист України Сергій Цевельов та артист Віктор Латишев] встигли підлаштуватися під нові порядки. Перший, незважаючи на юний вік, майстерно удає психологічно травмованого розбещеним батьком підлітка, не забуваючи витрясти з батечка гроші. Другий без вагань зраджує хазяїна – бо ж на вірного режиму служаку “завжди можна покластися”.
Але ці не надто приємні персонажі – невинні квіточки у порівнянні з теперішніми володарками світу.
Недалеко від Фіселя у підлабузництві пішла служниця Фліпот [Валерія Лютинська та Ольга Петровська].
Хтива й користолюбна нова покоївка [Яна Новицька та Дар’я Чебаненко] дуже швидко обрахувала вартість леонового «спасіння».
Дружина Леона Ада [заслужена артистка України Катерина Макоєд та заслужена артистка України Марія Нестулій] здатна зацькувати власну доньку, бо та [який жах!] любить таточка.
А головуюча на суді Пані президент [Анна Симонова та Маріанна Фортус] поводить себе як справжня гестапівка.
Більш-менш привабливими виглядають лише десятирічна донька Леона та Ади Марі-Крістін [Катерина Заплавна та Кіра Гугніна] та її бабуся [заслужена артистка України Любов Фриган та Інна Яновська]. Але в Марі-Крістін усе ще попереду, а в бабусі – позаду…
Один акторський склад демонструє більш жорсткий варіант пристрастей істеричних, жадібних та сексуально невдоволених стерв. У другому складі превалюють відчуття жінок принижених та ображених. Але в обох інтерпретаціях, незважаючи на безліч комічних й окремих просто феєричних ситуацій, історія виходить досить сумною. У якій чи не найсимпатичнішим виглядає зрадник зі зграєю грішків, якими він відверто тішиться. Мрійливо згадуючи ті «пустощі» як прояви кохання.
Отаке життя у Франції, малята. Яке хочеш-не хочеш, а проєктуєш на власне оточення. Перекручені результати «леворюцій», викривлені демократичні цінності, спотворені мрії… І душевна пустеля. Її підкреслює пейзаж із барханами, який бовваніє усю виставу на задньому плані. Разом з металевими конструкціями, ліхтарними стовпами й бомжовато-лискучими костюмами «героїв-антиподів» [художник-постановник Ірина Кохан] інтер’єр дещо нагадує планету Плюк з фільму «Кін-дза-дза». Враження підсилює і музична тема Гії Канчелі з цього самого фільму.
Вистава-гротеск? Антиутопія-попередження? Чи констатація факту? Кожен зможе скласти про це власну думку. Бо карколомні звивини сюжету, цікаві акторські роботи варті того, аби відвідати виставу «Генерали у спідницях» – у виконанні обох акторських складів. Кожен з яких подарує власний післясмак роздумів про побачене…
Ганна ЧУПРИНА, фото Сергія ТОМКА
