У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї демонструється виставка “Спадщина Кобзаря”, присвячена 210-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Вона стала прикладом плідної співпраці державної установи та приватного колекціонера Юрія Слободяника.
У затишній залі музею представлено майже 3200 (!) предметів з його зібрання. Це 3034 предмети фалеристики, а також скульптура, книги, картини, фаянсові вироби. Музей же представив на виставці унікальні експонати зі своїх фондів – зокрема, примірник першого видання “Кобзаря” 1840 року. В усьому світі збереглося близько 30 його примірників, і мало яка музейна установа такий має.
Є тут і макет монумента, що зображує молодого Шевченка зі старим бандуристом. Цей творчий задум скульптора Владлена Дубініна, що мав прикрасити сквер Театральний між Запорізькою муздрамою і краєзнавчим музеєм, лишився нереалізованим.
До речі, про монументи. Як нагадав на відкритті виставки колекціонер Юрій Слободяник, у світі налічується 1384 пам’ятники Кобзарю, з них 128 – за кордоном у 35 країнах світу.
“У кожного народу є національний лідер, духовний батько. Поет, письменник, художник.драматург, філософ… Зі своїх прожитих 47-ми років Тарас Григорович 24 роки був кріпаком. 11 років провів на засланні чи перебував під слідством. І тільки умовно 12 років був вільною людиною. Це харизматична неповторна постать. Його шанували в освічених колах, а селяни його просто боготворили. У кожній українській хаті був портрет Тараса Григоровича. А українські емігранти по світах починали з того, що будували церкву, школу і пам’ятник Шевченку. Це стало нашою ідентичністю: Шевченко-“Кобзар”-українці”.
Це добре розуміють і наші вороги. Як розповів очільник департаменту культури, туризму, релігій та національностей Запорізької ОДА Владислав Мороко, до повномасштабного вторгнення у Запорізькій області налічувалося більше 40 пам’ятників Тарасу Григоровичу (монументи, погруддя, барельєфи, пам’ятні дошки тощо). “Більшість із них, на жаль, знаходяться, на тимчасово окупованій території, доля не всіх нам відома. Знаємо, що окупанти показово зняли, знищили два пам’ятника в Мелітополі. Скоріше за все, знищено погруддя Шевченка у селі Роботине, бо найбільші бої, які відбуваються на південному фронті – саме у цьому населеному пункті”.
Збоченість окупантів вилізає ще і в тому, що майже водночас вони намагаються Тараса Григоровича… привласнити. Він, мовляв, дуже довго жив у Петербурзі, та ще й писав окремі твори російською. Наслідуючи радянські наративи, вони намагаються перекрутити слова Шевченка “у сім’ї вольній, новій” на так звану “сім’ю братніх народів”. Та українців уже не обдуриш.
“Тарас Григорович, живучи у Петербурзі, думав про Україну, її волю та незалежність, – сказала голова Запорізької облорганізації Національної спілки письменників України Ольга Стадніченко. – І сьогодні Шевченко стоїть на варті нашої незалежності і допомагає нашим бійцям її боронити. Ця виставка підкреслює, що маркер Шевченка втілювався у постійному житті українців. Шана і повага до Кобзаря була, є і буде” .
Гостра цікавість до Шевченка як до лідера, духовного батька, видатної особистості й водночас людини до кожного приходить у свій час. Збирач фалеристики і виробів малої металопластики (медалі, ордени, медальйони, монети, значки, жетони, настільні медалі) Юрій Михайлович Слободяник відчув її більше десяти років тому. Почав багато і уважно читати твори Тараса Григоровича (“Чим більше читаю, тим більше розумію, що майже нічого про нього не знаю”, – посміхається колекціонер). І в колекціонуванні свідомо зосередив увагу на пам’ятках, тематично присвячених Кобзарю.
Перлинами своєї колекції Юрій Михайлович вважає медальйон 1881 року, виготовлений до 20-х роковин смерті Тараса Григоровича, жетони 1907, 1911, 1914, 1917 років, настільні медалі 1920-х – 1940-х рр., предмети фалеристики, виготовлені в Польщі, Канаді, США та Франції.
Крім того, пан Юрій є власником близько 200 видань «Кобзарів» (у тому числі, “празьке” видання 1876 року) , виробів з порцеляни та фаянсу, бюстів, плакеток, скульптури, а також чеканок і картин, виготовлених з бурштину, бісеру, вишитих нитками, на яких зображено Шевченка в різні періоди його життя.
Юрій Слободяник також розробляє ескізи “барельєфів” Тараса Григоровича, якими друзі-ювеліри прикрашають різноманітні вироби металопластики. Перетворюючи, наприклад, стандартні нагрудні значки отримувачів вищої освіти на оригінальні витвори мистецтва.
Як розповіла заступниця директора Запорізького обласного краєзнавчого музею Вікторія Водоп’ян, Юрій Михайлович – дуже світла людина. “Ми познайомилися зовсім недавно, у травні минулого року. Юрій Михайлович, хоч як би важко нам усім не було, ніколи не втрачає присутності духу, посміхається, підтримує, він завжди готовий допомогти”.
“В тяжкий час ми відзначаємо 210-у річницю. Війна… 210 років минуло від народження нашого Тараса Григоровича, але змінилося небагато. Знову іде війна за Україну, за незалежність, свободу. Батьку, чуємо тебе: “Борітеся – поборете, вам Бог помагає”. Цей шлях тернистий. Твоя незламність у пригоді нам стає. Як не скорився ти тоді, сьогодні не скорились ми. Ніхто і ніщо нас не зламає. Нема такої сили в світі. Бо Україна понад усе”, – сказав Юрій Слободяник. Не погодитися з ним неможливо.
Виставка “Спадщина Кобзаря” працюватиме протягом трьох місяців у виставковому залі згідно з графіком роботи краєзнавчого музею – четвер, п’ятниця, субота з 9-00 до 15-00.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та зі сторінки Запорізького обласного краєзнавчого музею у соцмережах
