Коли відчуваєш неспокій, навіть якщо кілька годин немає повітряних тривог…
Коли в голові скачуть кадри про чергові руйнування і постраждалих від ворожих обстрілів…
Коли тіло сковує млявість, а мізки – апатія… –
– я вмикаю телеграм-канал запорізького журналіста (на самому початку творчого шляху працював у газеті «МИГ»))), музиканта, стрімера, медіа-менеджера й активіста, блогера Тараса Білки, який зараз на передовій захищає Україну. Аби почути впевнене й бадьоре: “Вітаю всіх. Ми з України. Не сцим. Стоїм. …башим. Вже 37… день, як українські воїни світла знищують світове зло, тимчасово живих терористів терористичної організації росія, вони ще руськими себе називають…” А потім прослухати його короткий, змістовний та яскравий аналіз психо-емоційних станів українських цивільних і військових з оглядом інформаційно-психологічних операцій ворога, які на наші стани, на жаль, впливають.
“Там, де ворог не досягає успіхів на полі бою, він намагається посіяти паніку. Коли ж розумієш, на які больові точки тисне лишайна обізяна пукін та його прихвостні, легше привести свій внутрішній світ до ладу”, – вважає Тарас.
Фіксація емоційних «гойдалок» – матеріал для майбутніх досліджень
Дуже швидко Тарас Білка відчув суспільний запит і на фіксацію емоційно-психологічних станів українських цивільних та військових, які відрізняються за обставинами нинішнього життя, але сильно впливають один на одного. Так виник громадський проєкт «НЕ СЦЯТЬ».
Тарас розробив анкети, які просить заповнювати своїх численних підписників у месенджерах і соцмережах, а наступного дня їх аналізує. Не завжди самотужки. Йому на допомогу прийшли волонтери, професійні психологи, у тому числі з-за кордону, а потім почалася співпраця і з Центром протидії дезінформації при РНБО.
Наразі психо-емоційна «кардіограма» українців за рік протистояння з руснею в розгорнутому вигляді сягає чи не п’яти метрів завдовжки. На ній зафіксовані й прокоментовані кількість і якість психо-емоційних станів, причини (тригери) їхнього злету/падіння чи перебування на одній відмітці. Ця картина емоційних «гойдалок» являє собою величезний матеріал для майбутніх досліджень. За словами Тараса Білки, військова психологія не оновлювалася останні 70 років, бо людство не мало повномасштабної війни. І зараз, в умовах зануреного в соцмережі світу, визначення й номінація окремих станів уже стали предметом зацікавлення аналітиків із Бельгії та Нідерландів.
Про складні речі – щирими та міцними словами
А чому звичайна людина, слухаючи Тараса, відчуває поступове заспокоєння та приплив енергії?
Бо про складні речі дохідливо розповідає Захисник, для якого родина, дружина, діти, друзі й Батьківщина – головне у житті. До якого тягнуться усі коти і собаки, де б він не виконував бойові завдання. І який знаходить у собі сили виглядати спокійно, надійно і охайно навіть в умовах, надзвичайно далеких від нормальних: у тимчасових прихистках, під ворожими обстрілами, і навіть після важких втрат побратимів…
«Я б сам не зміг монтувати навіть найглибинніший зміст, якби його озвучував брудний, затяганий, обідраний чухан в лахміттях, який смердить як тряпка для миття підлоги в генделі», – каже Тарас.
Тарасові коментарі яскраво забарвлені знижувальною лексикою стосовно ворога. Яких тільки епітетів для нього він не придумує!
- «Помилка людства,
- шкідники,
- світова чума,
- запоребрічне рудиментарне утворення,
- вселенське прокляття,
- біомусор,
- лишайні покручі»,
– і це лише «найтепліші» характеристики.
Хтось закине Тарасу надмірну прихильність до ненормативних слів. Проте це не потурання брутальності. Син викладачки англійської та етики, золотий медаліст Тарас Білка полегшує душу міцними словами з двох причин. По-перше, як дослідник етносу Подніпров’я, він колись у фольклорних експедиціях виявив, що матюками здебільшого користувалися… жінки. Аби вигнати злих духів з прибережних хащ. А хіба русняві не є наймерзеннішими поганцями, яких слід вимести з нашої землі?
По-друге… “Не всіх можуть заспокоювати монотонні голоси. Серед моїх підписників переважає жіноча авдиторія. І 80 її відсотків складають жінки, у яких батько, чоловік, наречений, брат, син зараз на фронті. Вони просто не зрозуміють, коли їм розповідати щось у форматі колискової. Потрібно дещо міцніше і ближче до буття їхніх чоловіків”, – каже Тарас Білка.
Гидування ворогом також робить зрозумілішими приклади «русоізоляції» з боку закордонних партнерів України і повнішим список помсти.
“Роботи дуже багато. Та усю переробимо!”
Особливо ж допомагають тарасові відео, коли сам відчуваєш «провину вцілілого», чи апатію, чи банальний страх. Долати цей морок легше, коли чуєш: “Так, накрутили себе. Вибираємося. Не картаємо себе. Усі стани нормальні. Ненормальне – це війна”.
Це один із ключових посилів, які Тарас Білка не втомлюється повторювати. Мені особливо торкають такі:
- “Українська лють не має терміну придатності, а має о…уєнну пам’ять. За кожним терористом стоїть смерть із дуже гострою косою і з українським паспортом в кишені”.
- “Ми, українці, цінуємо життя одне одного. Втрати – найбільший наш больовий поріг. Оплакувати будемо кожного і кожну – після Перемоги”.
- “Що б не тринділи вороги, нам своє робить. Роботи дуже багато, але усю її переробимо. Не сцим. Стоїм. …башим”.
… Зараз Тарас Білка зі своїм підрозділом аеророзвідки виконує дуже важливі завдання. Бережи Бог тебе, Тарасе, твоїх побратимів і всіх наших захисників!
А ми дотримуємося інформаційної гігієни і п’ємо водичку, як радить пухнаста Марлюся). Це кішечка, що живе в родині Тараса і завжди тішить своєю присутністю його підписників.
Проєкт Тараса Білки «НЕ СЦЯТЬ» дивіться на однойменному телеграм-каналі І допомагайте заповнювати анкети!
Фото з телеграм-каналу Тараса Білки та соціальних мереж
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
