Однією з найдивовижніших химер російської пропаганди є тема польської анексії території Західної України. Історії про «зазіхання» Польщі на українські землі виділяються на тлі інших пропагандистських сюжетів регулярністю, з якою представники російського владного ареопагу звертаються до даного наративу.
В Україні та Польщі, хіба що за виключенням маргінальних груп, подібний креатив кремлівських ідеологів зазвичай викликає іронічну посмішку. Втім адресатами заяв про підготовку Польщею «анексії» західних областей України є західноєвропейські аудиторії, особливо вразливі до розповідей про сценарії прямого зіткнення НАТО з РФ.
Саме ці фобії нещодавно намагався підігріти очільник російського Міноборони Сергій Шойгу, «розвінчуючи» плани Варшави щодо створення так званого польсько-українського з’єднання для окупації Західної України. Спадок Жириновського З часу анексії Криму в середовищі російської пропаганди розвинувся цілий піджанр геополітичного тролінгу – перекроювання мапи України.
Ці «проекти», як правило, передбачали відторгнення українських територій, які перебували в складі Польщі, Румунії та Угорщини до Другої світової війни. …В березні 2014 року одіозний лідер ЛДПР Володимир Жириновський навіть надіслав листи до посольств цих країн з пропозицією провести референдуми на українських теренах.
Подібна картинка «облаштування» України, ймовірно, виникла в уяві Путіна задовго до подій Революції Гідності та подальшої російської інтервенції. В інтерв’ю Politico у жовтні 2014 року та згодом у своїй книзі він стверджував, що в 2008-2009 роках Путін натякав на можливість поділу України під час зустрічей із тодішнім польським прем’єром Дональдом Туском. Справедливо зазначити, що сам Туск не підтверджував цих заяв, а офіційний Кремль тривалий час утримувався від відверто провокативної риторики.
Лише після початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року «розвінчування» загарбницьких намірів Варшави стало публічною «естафетою» російських владоможців. Впродовж останніх півтора років в дезінформаційній кампанії прийняли участь Путін, Лавров, Шойгу, Медведєв, Патрушев та інші кремлівські небожителі.
Не залишився в стороні і білоруський лідер Олександр Лукашенко, який на зустрічі з Путіним 23 червня навіть примірив на себе роль «захисника» жителів Західної України від польських інтервентів. …Польську окупацію анонсували радник президента РФ Володимир Мединський, російський постпред при ЄС Володимир Чижов, український екс-прем’єр-втікач Микола Азаров та інші.
Варто відзначити, що для експорту відповідного наративу російські ЗМІ активно використовували своїх кишенькових коментаторів в польському інформаційному просторі.
Так, оглядач Марек Галась переконує читачів польського видання Niezależny Dziennik Polityczny, що Зеленський «пообіцяв віддати полякам частину західних областей», оскільки «…контрнаступ приречений на провал, а тиск США посилюється».
Понад те, за інформацією Галася, президент України заохочує польський бізнес купити найбільші українські підприємства в обмін на погашення зовнішнього державного боргу.
Також відзначився в коментуванні теми загарбницьких амбіцій Варшави обласканий увагою прокремлівських медіа офіцер розвідки Корпусу морської піхоти США у відставці Скотт Ріттер. За його словами, врегулювати «конфлікт» можна завдяки поділу української території між Польщею та РФ. «Західна Україна має вийти з рівняння» – до такого «висновку» приходить «експерт».
Наведені приклади – лише декілька повідомлень в довгому ряді офіційних заяв та коментарів проросійських експертів. Прикметно, що в рамках теми «польського експансіонізму» російська пропаганда не демонструє дива вигадливості – основним джерелом сюжетів і заяв є порядок денний відносин Києва та Варшави.
Останній на даний момент виток конспірології щодо анексії західноукраїнських територій запустив наприкінці липня сам Путін. «Щодо польських лідерів, то, ймовірно, вони розраховують під «натовською парасолькою» сформувати якусь коаліцію і прямо втрутитися в конфлікт на Україні, щоб потім «відірвати» собі шматок пожирніше, повернути собі, як вони вважають, свої історичні території — сьогоднішню Західну Україну», – повідомив він членам російського Радбезу. А російський міністр Шойгу в ході свого виступу на колегії Міноборони заявив, що Варшава виношує «плани створення на регулярній основі так званого польсько-українського з’єднання нібито для забезпечення безпеки західної України, а по суті – для подальшої окупації цієї території». Наполегливість, з якою російська пропаганда нав’язує тезу про «плани» Польщі щодо українських земель, попри відсутність будь-яких доказів існування подібних намірів Варшави, змушує замислитися про те, які цілі вона переслідує. Показово, що після визнання так званих ЛНР та ДНР, про західноукраїнські землі російський президент висловлюється виключно як про «відібрані» у Польщі, Угорщини та Румунії та «передані» Українській РСР. Вочевидь, Путін, який часто маніпулює, звинувачуючи Захід у власних намірах, вважає (або лише вдає), що Варшава ледве стримується від спокуси розділити з ним українські землі. Тому високий в політичній ієрархії Кремля рівень спікерів, залучених до просування наративу про польську окупацію Західної України, частково пояснюється бажанням догодити верховному вождю в його жазі до знищення України.
Таким чином Москва шантажує НАТО прецедентом прямого зіткнення з членом Альянсу. Розрахунок Кремля може грунтуватися на припущенні, що така риторика змусить Захід обмежити об’єми постачання зброї та військові техніки Україні та вдатись до штучного стримування співпраці Києва та Варшави у військово-технічній сфері. Отож, навіть найбільш неймовірну вигадку пропаганди РФ намагається адаптувати до викликів, перед якими постала в ході вторгнення в Україну.
Оригінал статті – на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/why-is-shoigu-pushing-the-kremlin-s-version-of-poland-s-occupation-of-ukraine
