Живописця з Івано-Франківська Анатолія Міцкана ще зовсім недавно знали на Запоріжжі як бійця з позивним НАТО: півтора року він боронив українські землі на Запорізькому напрямку у складі 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. На фронті отримав контузії, пережив інсульт. Далі була реабілітація та повернення у мирне життя. Зараз НАТО готується до персональної виставки та благодійного аукціону, на якому збиратиме гроші на потреби Сил оборони.
Свою історію війни Анатолій розповів Суспільному.
У військкомат НАТО прийшов добровольцем 24 лютого 2022 року. Його зарахували до територіальної оборони і у квітні він разом із побратимами вирушив на передову, що проходила неподалік від рідного міста легендарного Нестора Махна – Гуляйполя, що на Запоріжжі.
«Коли ми зайшли на «нуль», в нас були тільки автомати й гранати. Нам тоді пощастило, що ворог не додумався штурмувати по максимуму, як він це робить тепер. Зараз ми обросли м’язами, зброєю. Класичний тероборонівець має вигляд суперкіборга з якогось американського бойовика. Хоч, звичайно, це – поезія, а проза війни трохи інша: встиг впасти – вижив, не встиг – тебе розірвало на шмаття», – розповів боєць.
На «нулі» Анатолій отримав кілька контузій, у нього стався інсульт, що став наслідком фронтових буднів, коли «на тебе за день падають сотні мін, два-три пакети «градів», обстрілюють із САУ, заходить «вертушка» стабільно о 8:00, як за розкладом, і раз на день – літачок з КАБами».
У середині червня Анатолій хоче презентувати першу персональну виставку і провести благодійний аукціон. На отримані гроші планує придбати дрони та РЕБи. Бо до перемоги, каже, потрібно докласти ще чимало зусиль.
«От уявіть, – додає він, – завтра вмерла росія. Ми святкуємо? Де? На попелищі? На трупах? Чи можна святкувати такі речі, коли стерто масу міст і сіл, стільки людей загинуло? Ви читаєте некрологи: загинув письменник, вчений, інженер, бізнесмен. Ці люди, кожен у своїй сфері, творили країну. А їх нема. Чи будемо ми святкувати перемогу? Я особисто – ні».
*
Фото: suspilne.media
