Новокаховчанка, яка виїхала із рідного міста влітку 2022-го, потрапила до Ірландії восени того ж року. І з того часу надсилає мені фотографії, іноді коротко розповідаючи про своє життя.
Велика спільнота українських жінок, вимушених переселитися з рідних Одеси, Нової Каховки, Миколаєва, Запоріжжя, Херсона, мешкає у невеликому отелі. Жінок – до 60-ти, віку вони здебільшого 60+.
Спочатку мали помірне харчування. Та з березня 2023-го це стало заважким обов’язком для господарів закладу, і він запропонував платити. Скромна за рівнем життя ірландців плата була зависокою для біженців. Декілька місяців жінки харчувалися всухом’ятку продуктами, купленими за знижкою у магазинчиках.
Зрозумівши, хазяїн обладнав невеличку кухню, щоб жінки могли по черзі готувати: борщ, вареники, каші – страви, що десятиліттями готували вдома… Сум за яким тамує і добре ставлення людей, що дали прихисток, і прогулянки. Попри суворі вітри, мало не щоденні дощі, жінки невеличкими компаніями багато мандрують пішки по околицях. Та навіть мають можливість збирати ягоди.
Та згадуть, згадуть… Мирний затишок покинутих через війну домівок та щедрість української природи.
Інеса АТАМАНЧУК, фото надане вимушеними переселенками
