Про настрій в окупаційних військах, що перебувають на тимчасово окупованій території Запорізької області, розповів один із пропагандистських телеграм-каналів, який зазначив, зокрема, що
“просування Сил оборони України погано впливає на настрої частини ку деяких військових”.
І ось, чим наступ наших обернувся для одного з рашистів-офіцерів (передаємо дуже близько до оригіналу):
після того, як російська армія втратила контроль над Роботіно і ЗСУ просунулися на фронті, один із командирів підрозділів, які перебувають у Токмаку, став дуже переживати через те, що противник прийде в місто і візьме його в полон або вб’є;
«після втрати Роботино дуже турбувався. Спершу казав, що хоче здатися в полон, що, мовляв, хай Шойгу сам воює, якщо не може нормально забезпечити армію. Потім почав говорити, що боїться смерті та полону. У результаті не витримав», – розповів один із товаришів по службі офіцера;
«зібрав кількох знайомих, дістав пістолет і вистрілив собі у скроню. Врятувати ми його не змогли», – поділився інформацією інший товариш по службі, який був свідком самогубства.
Телеграм-канал також зазначив, що «на Запорізькому напрямку фронту супротивник іде вперед і прорвав нашу лінію оборони у чотирьох місцях».
У зв’язку з чим, як можна припустити, окупантів, що стріляються, буде більше.
А ось, як читачі відреагували на повідомлення:
– здався б у полон і жив би нормально. Краще, ніж удома.
– зрозумів, що він злочинець. Чекаємо, що інші рашисти наслідують його приклад.
– гарний приклад і для руських офіцерів. Гойда!))
І другий випадок, розказаний телеграм-каналом, також відноситься до Токмацького напрямку. Там ще один рашистський офіцер (далі – дослівно) «вів у бій 23 особи. Українці завдали удару касетним боєприпасом. За якоюсь трагічною випадковістю загинули всі 23 бійці, а командир залишився живим і навіть не отримав поранень. Після цього вта обіймав тіло одного із загиблих. Зрозумівши, що військовий перебуває у неосудному стані, його роззброїли. Він відправлений до однієї з психіатричних лікарень Криму. Нині вже колишній командир весь час плаче і практично не спить».
Можна вірити цим оповіданням, а можна не вірити. Не в цьому суть. Головне – у всіх окупантів буде цілком передбачуваний кінець: або чорний мішок або божевільня.
