На початку березня 2022 року рідне селище Анатолія, депутата та директора комунального підприємства, було окуповано збройними силами рф. Як згадує він сам, а його історію розповіли в Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля, в перші дні окупації російські військові почали обходити домівки та перевіряти документи. А вже в травні українських представників громади замінили колаборанти з місцевих.
3 вересня 2022 року рано-вранці більш як 10 російських військових приїхали до будинку Анатолія, щоб провести обшук. Забрали автомобіль, техніку, всі документи та грамоти, включно з бейджем з конференції зі сільського господарства, на якому був логотип Євросоюзу. Згодом через цей бейдж окупанти звинувачуватимуть Анатолія… у відкритті біолабораторій за кордоном.
Після обшуку Анатолія з зав’язаними очима відвезли до комендатури Мелітополя та посадили до камери. Там перебували чотири людини. В камерах постійно грала російська естрадна музика та гімн рф. Наступного дня почалися катування: «Мене повели на детектор брехні та катували струмом. Після чого я написав зізнання, але воно їм не сподобалось, тож дали час подумати. Далі чотири дні підряд катували струмом, причому в останній день електронапруження та довжину катування збільшили. І змусили підписати визнання, що я нібито пов’язаний із СБУ».
17 вересня на Анатолія надягли кайданки, на голову – пакет, та повезли у невідомому напрямку. Він думав, що до лікарні – у нього розколовся зуб та він не міг їсти, але як виявилося – на депортацію. Висадили біля міста Василівки та сказали, що псевдогубернатор Запорізької області Балицкий «подарував йому життя». Анатолія на камеру знімали репортери, а російські військовослужбовці зачитали вирок: терористична діяльність та загроза безпеці росії. Анатолій та ще троє цивільних заручників пішки дійшли до Запоріжжя, подолавши близько 30 км.
Залишається уточнити, що ця дика історія сталася у запорізькому селищі з життєрадісною назвою – Веселе.
*
Фото ілюстративне
