Зараз на більшості території України триває посуха, і особливо на території Запорізького краю. Як наслідок,- підвищена пожежна небезпека. Якщо про негативний вплив на екосистеми, особливо для характерних у Запорізькій області зон степу та лісостепу, відомо досить багато, то про вплив пожеж на водні об’єкти та іхтіофауну інформації недостатньо. До чого призводять навмисні підпали заплав р. Дніпро? Як змінюється склад води та річковий стік? Відповіді на ці запитання, а також розповідь про деякі міфи щодо виникнення пожеж дали фахівці Запорізького рибоохоронного патруля.
Мешканці Запоріжжя майже кожної весни спостерігають, як горить заплавна частина річки Дніпро. Звісно, ці підпали мають антропогенне походження та, здебільшого, можуть бути наслідком не стільки необережного поводження з вогнем, скільки цілеспрямованою дією громадян, які мають намір незаконно виловлювати рибу.
Підпалюючи зарості очерету, порушники мають на меті спростити незаконний вилов риби за допомогою сіток, тому що під час весняного водопілля, коли підніметься рівень води, буде зручніше здійснювати незаконний промисел. Проте такі дії мають дуже згубні та довготривалі негативні наслідки і для риби, і для екосистеми взагалі.
Як відомо, фітофільні види риб використовують водну рослинність, як основу для кріплення ікри. Проте випалюючи рослинність під час низького рівня води, браконьєри знищують нерестовий субстрат. Тому в перспективі такі підпали знищують нерестовища. Там, де відсутня рослинність, успішність нересту буде знижуватись щороку, а нерестовища поступово замулюватись. Нажаль, піймати таких підпалювачів на гарячому майже неможливо.
Другий та основний фактор, який негативно впливає на водойми та їх мешканців, це потрапляння у великій кількості продуктів горіння до водойми. Потрапляння попелу призводить до розмноження бактерій, які виводять із води кисень, після чого вода стає каламутною. Після пожеж у водостоках відбувається збільшення концентрації неорганічних форм азоту та значне зниження розчиненого органічного вуглецю, що супроводжується зміною його молекулярного складу. Як наслідок – формується сприятливе середовище для росту ціанобактерій, які при надмірній кількості пригнічують, а іноді роблять непридатною на певний час ділянку водойми для риби та ікри.
Ліс на узбережжі річок впливає на якісну складову стоку води, поглинаючи з води катіони та аніони, покращуючи бактеріологічні властивості води, очищаючи їх від твердих зважених частинок і впливаючи на температурний режим водних об’єктів. Ліс знижує пікові навантаження поверхневого стоку.
Знищення пожежами прибережних лісів призводить до обміління річок та швидкого розмиву їх берегів. Лісові пожежі є причиною зниження водорегулюючої, ґрунтозахисної, санітарно-гігієнічної, кліматичної, природоохоронної та протиерозійної ролі лісу в природних екосистемах. Тому наявність лісових масивів на схилах річкових долин є головним чинником, який запобігає замуленню річкової екосистеми.
І, на останок, розглянемо деякі міфи, керуючись якими, люди можуть помилково вбачати позитивний ефект від пожеж. Наприклад, багато хто вважає, що спалювання трави збагачує ґрунт золою, в результаті чого нова трава з’являється швидше і росте краще.
Ефект швидшого зростання трави після підпалів, як правило, уявний: суха трава просто приховує молоді зелені пагони, тоді як на почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна. Грунт від швидкої трав’яної пожежі прогрівається незначно, але при цьому гине насіння трав на поверхні або біля поверхні землі, корисні мікроорганізми і дрібні тварини.
Збагачення ґрунту попелом теж не відбувається: без пожежі мінеральні поживні речовини, що містяться в попелі, потрапили б у ґрунт при розкладанні сухої трави (а влітку, у теплі, вона розкладається дуже швидко). А після пожежі попіл, що утворюється, не проникає в ґрунт, а залишається на поверхні, і перший же сильний дощ змиває її в струмки і річки, де вона приносить лише шкоду.
Також є поширений міф, що на природних територіях пожежі відбуваються із природних причин. Проте для того, щоб пожежа сталася, необхідні три складові: горючі матеріали, окислювач (кисень) і джерело тепла. Один з найбільш легкозаймистих горючих матеріалів в природних умовах – це суха трава. Щоб трава загорілася від високої температури (без відкритого вогню чи іскри), її треба нагріти як мінімум до 150—200°С. Така температура ніколи не створюється просто від несфокусованих сонячних променів. Якби сонце могло нагрівати поверхню Землі до таких температур, люди не змогли б жити на цій планеті. Для займання дерев або лісової підстилки потрібні більш високі температури. Сонце, вітер чи тепла суха погода – це чинники, у яких пожежа інтенсивно розвивається. У дощ трава та ліс не горітимуть.
У природному середовищі є лише три причини виникнення пожеж: грози, виверження вулканів та падіння метеоритів. Але абсолютна більшість пожеж – близько 90% – трапляється з вини людини.
