Незважаючи на парадоксальність заголовка, він відповідає реаліям часу. І ось чому.
У запорізькому селі Робоине, яке щодня фігурує у зведеннях з фронту, від обстрілів рашистів постраждали не лише будівлі та зелені насадження: жорстоко побитий осколками навіть бюст колишнього командира полку Червоної Армії Кузми Апатова, якого білогвардійці вбили у бою понад сто років тому – 27 липня 1920 року року.
Чим цікавий цей бюст:
встановлений він був не просто так, а – на могилі комполку, у селі Рботине. Тому його не зачепили під час проведення декомунізації. Україна, на відміну від росії, не воює з мертвими.
Чим цікавий сам Кузьма Апатов:
він воював у бригаді батька Махна – був, тобто, махновцем (зверніть увагу на його «махновську» зачіску). Але після того, як батько вкотре порвав із червоними, комполка Апатов залишився з ними. І смерть недовго його шукала: білогвардійці – а ними тоді, уточню між рядками, командував барон Врангель, оточили полк колишнього махновця, взяли багато полонених, а самого комполка вбили.
А через сто років його, вже одного разу вбитого, розстріляли рашисти.
Ну, що, Кузьмо, допомогли тобі твої москалі?
Володимир ШАК
*
Фото 128-ї окремої механізованої бригади та з архіву автора.
