Лекцію-зустріч із фотографкою Катєю Клочко відкрила модератора Наталка Лобач, яка представила героїню, як людину, що фотографує реальність.
Катя ж розповіла, як із історика стала фотокореспондентом, які життєві моменти підтримали її в цьому рішенні, і як швидко в її трудовій книжці з’явився запис «фотокореспондент».
До речі, й дорослі, й молодь, присутня на зустрічі, мала цікавість саме до професійної діяльності Каті. Чи не у повному складі завітали студійці Бориса Дворного, запорізькі блогери, журналісти та письменники. Важко було втриматися та не простягнути руку до книжок на полицях… Сучасна та дуже зручно облаштована бібліотека на Маяковського, 7 сприяє творчому спілкуванню.
Виявилося, що поворот історикині Каті Клочко до фотосправи – омріяне, загадане як новорічне бажання, рішення. Та через відверті та дещо іронічні спогади проявилися відповіді на серйозніші питання.
Катя – не «весільний фотограф». Навіть квіткові красивості не в її дусі – вона це вважає попсовими кадрами. Катерина зосереджена тільки на репортажних зйомках.
“На наших очах пишеться історія, і ми її фіксуємо” , – каже вона.
І три тематичних підбірки стали ілюстрацією осмислення подій за десять років репортерства.
Вже після першої зйомки, на тлі реальної небезпеки для життя, “романтизована уява здиміла”, – каже Катя.
Стало ясно, що у роботі фотокореспондента буває всяке.
Яєчна неділя, квітень 2014-го.
Все могло піти за іншим сценарієм. Віче, майдан щонеділі, поки його не розігнали. Активна патріотична спільнота, яка не дала підняти прапор ЗНР над нашим містом… Оточені, яких закидали яйцями… “Бо це була вербна неділя, то їх закидали борошном, кефіром, яйцями, і ця акція допомогла втамувати лють протестувальників…” – розповідає Катя.
І тут юна дівчина із здивуванням каже, що вона не пам’ятає, що то є: яєчна неділя. Вибачаючись: мені було 12 років!!!
“То треба нагадувати, бо це наша історія”, – сказала Катя, і я зрозуміла, що історична освіта стала базовою у її журналістській роботі.
“Потім я довго думала, що єдине цікаве у місті – це зйомка будівництва мостів… Міст красивий, фотогенічний… – згадує Катя. – Кран «Захарій», його маршрути, нічні зйомки. Птахи летять… Ванти затягують… Здавалось би, що ці ванти – ниточки, та це потужні канати…”
Фото моста досі є заставкою на екрані ноутбука.
“Не люблю звичайні кадри, люблю щось цікаве”, – розповідає далі Катерина. – Любила знімати роботу аграріїв”
Та розповіла про спільну роботу із своїм колегою та другом Дмитром Смольєнком у Токмацькому районі Запорізької області. Про те, як терпляче очікували на появу лелеки поруч із комбайном: заховались у пшениці, капелюшками замаскувалися, і звідти знімали, намагаючись вполювати кадр, як лелека вполює змію. Вполював. З’їв.
Потім, вже у селі, сфотографували птахів на гнізді, у своїй домівці. Та лелеченят лелека не показав.
Є й сумніша, страшніша зйомка: ті самі поля, але горить від обстрілів врожай. Палаюча пшениця 2022-го, року повномасштабного вторгнення.
Є фото, які боляче бачити. Фото хлопця із позивним «Хром» стало бордом, в пам’ять про нього… Він працював на «Дніпроспецсталі», загинув на війні.
Зйомка про будинок, зруйнований та відбудований зусиллями волонтерів «Паляниці». На фото хазяйка Тетяна своїй новій оселі. Та аби ж більше було таких щасливих історій.
Фоторепортаж: обстріл колони на запорізькому авторинку. Кадри, які мали до 4000 репостів та найбільшу кількість питань: “Як ти???” – з усього світу.
Жінка болісно шепоче: о, господі, – за спиною.
Такі зйомки важко робити. “Та їх треба робити”.
Катя має акредитацію від Міноборони та може потрапити до місця трагедій у перші години: “В такі моменти працюєш на автоматі. Без емоцій. Думати тільки про кадр та композицію! – каже Катя. – Я знімаю, щоб не боятися. Коли страшно, я знімаю”.
Це емоційна відповідь на питання, як працює фотокореспонлент у часи війни.
Досьє та матеріали:
https://www.061.ua/author/katerina-klocko
Членкиня НСЖУ. Тренінг SAFE Basic Training Curriculum for Media от IREX, LVIV MEDIA FORUM – вебінар щодо стратегічних наративів в інфопросторі під час війни, вебінар «Розвиток сервісів Facebook та Instagram«, консультування та коучінг щодо розвитку Telegram від Валерія Шелупця та Антона Максименка. Участь у міжнародних конференція у Брюсселі, Римі, Вашингтоні.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
