У програмі прозвучали Симфонія №45 «Прощальна» Йозефа Гайдна та фортепіанний концерт №1 Моріса Равеля.
“Симфонія після Гайдна не жарт, а справа життя і смерти”, – вважав його молодший колега Йоганнес Брамс. Особливо, якщо мова йде про 45-ту симфонію Гайдна, «Прощальну», хоча за життя композитора її жодного разу не виконували за такою назвою… За однією з версій пізніше набутої назви, князь Естергазі, при дворі якого композитор служив капельмейстером, вирішив розпустити капелу, залишивши оркестрантів без засобів до життя. Симфонія Гайдна означила зворушливе прощання з кожним з музикантів: вони, догравши свої партії, гасили свічки біля пюпітрів та тихо йшли зі сцени… Емоційна реакція залу змусила Естергазі змінити рішення.
З часом таке виконання Прощальної симфонії стало традиційним. Ось що писала Лейпцизька газета про концерт 1799 року: “Коли оркестранти почали гасити свічки і тихо розходитися, у кожного глядача защеміло серце. Коли ж, нарешті, завмерли слабкі звуки останньої скрипки, слухачі почали розходитися принишклі й розчулені. Ніколи лейпцизька сцена, а може і жодна сцена світу не знала нічого подібного…”
І до сьогодні 45-та симфонія Йозефа Гайдна часто виконується при свічках. Так було й цього разу, на нашій сцені. Затишне мерехтіння свічок підкреслило емоційний зміст твору і додало чарівності концертному заходу. Кожен відчув себе близьким до історії трьохсотрічної давнини. Гайдн помер 31 травня 1809 року у Відні невдовзі після нападу на місто французької армії Наполеона. Серед його останніх слів була спроба заспокоїти своїх слуг, коли неподалік будинку впало гарматне ядро: «Не бійтеся, діти мої, бо там, де Гайдн, ніякої шкоди не може бути»… Сила духу збереглася для нас у силі музики Йозефа Гайдна.
І свято музики було продовжено! Майстерне виконання Концерту Моріса Равеля оркестром та піаністкою, лауреатом міжнародних конкурсів, солісткою Оленою Бекетовою, було неймовірно яскравим, чуттєвим та віртуозним.
Жозеф-Моріс Равель працював в стилі імпресіонізму, елегантного й технічно досконалого. Улюбленим композитором Равеля був Моцарт.
Наші блискучі музиканти дали шану твору, який вперше прозвучав у січні 1914 року в Парижі – диригентом тоді був сам композитор, солісткою – Маргарита Лонг.
Та й у життя вишуканого француза Равеля втрутилася війна. Через маленький зріст і вагу композитора не взяли на фронт у 1914-му. Протягом трьох місяців, використовуючи зв’язки і друзів, він домігся відправки на фронт водієм. Через три роки його комісували через поранення…
До 1920-х років композитор став світовою знаменитістю, гастролював в Європі та Америці. В Оксфорді йому дали звання «Доктора музики»…
