У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї цього тижня презентували новий, 24-й номер щорічника «Музейний вісник».
Зібралося навпрочуд приязне товариство, настрій вдячності за роботу натхненних історією нашого Запорізького краю людей підтримувала впродовж події т.в.о. директора Запорізького обласного краєзнавчого музею Вікторія Водоп’ян.
Видання об’єднує археологів, істориків та краєзнавців не тільки Запорізького краю, а й усієї України. Цей рік, традиційно, не став виключенням. Багато хто з них є автором численних матеріалів, які популяризувала всі 24 роки співпраці із музеєм наша газета.
«Музейний вісник» № 24 містить напрацювання з деяких аспектів краєзнавства, етнографії та історії України.
Тематика публікацій охоплює період від найдавніших часів до сьогодення.
В п’яти розділах збірки опубліковано 31 стаття 39-ти авторів із Запоріжжя та Запорізької області, Києва, Василькова, Харкова, Маріуполя, Нікополя, Тростянця. Це працівники музеїв України, археологи та педагоги.
Дослідницькі матеріали на базі експозицій в залах ЗОКМ підготували співробітники музею.
Щемними стали обійми під час вручення збірки з авторкою – Оленою Миргородською, директоркою Балківського історико-краєзнавчого музею, який мав 55-річчя минулого року. Та фактично з 26 лютого 2022 року село Балки було окуповане. Ще в квітні 2023-го “прийшла лиха звістка – приміщення, де зберігалися фонди музею «взламали» та вивезли експонати, що там зберігалися”. На той час музей у Балках мав вісім тисяч основних та три тисячі допоміжних одиниць зберігання.
Літопис музейної справи у Балках, історію творчих людей, які наповнювали музей експонатами, аналітикою, дослідницькою та просвітницькою роботою, й навела пані Олена в ілюстрованій неповторними нині фотографіями та спогадами – у фаховому виданні «Музейний вісник». Це буде свідченням того, яким порожнім є життя псевдоімперії, яка шукає сенсу свого існування лише за рахунок грабіжництва історії чужої.
“Проблеми візуальної історії дуже актуальні сьогодні в умовах, коли сучасна Україна знаходиться у війні”, – так розпочинає свій матеріал Валерій Стойчев, в.о. директора Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова». Його дослідження «Запорізькі видові поштові листівки початку XX століття… [за матеріалами приватних колекцій та особистих архівів]» містить унікальні в своїй цінності зображення історичної забудови нашого міста. Ці поштівки стали візитівками, прообразами туристичних путівників Запоріжжя. Мета діяльності Валерія Стойчева, спільна із зусиллями обласного краєзнавчого музею, – “українізація нашої історії”, популяризація тих іі аспектів, говорити про які було не можна до 1991 року і які викликають бажання нищення та знецінювання в окупантів.
Про виклики сьогодення свідчать й такі матеріали «Музейного вісника-2024», як «Колекція прапорів Запорізького обласного краєзнавчого музею». Музеєзнавче дослідження виконала Ірина Коробова, завідувачка відділу новітньої історії ЗОКМ. Колекція прапорів, наведена на кольрових сторінках Вісника, сформована зокрема із стягів військових бригад та частин ЗСУ – найбільша збірка в Україні. На грудень 2024 року загальна кількість предметів колекції – 59 прапорів…
Свій примірник отримав і Сергій Шевчук, голова ГО «Центр краєзнавчих досліджень Північного Приазов’я», вимушений переселенець, який продовжує займатися улюбленою справою. Його тези до наукової конференції ЗОКМ мають назву «Прибрати російсько-радянські топоніми з мапи Запорізької області»
Видання «Музейний вісник-2024» приємно взяти в руки та вчитуватися у професійно подані матеріали. Дизайн, обкладинка, верстка – все це робота Володимира Лінікова, нині завідувача Музею ЗНУ.
Було висловлене сподівання, що й наступний, 25-й Вісник також пройде через його фахову обробку.
Стаття ж, підготовлена Володимиром Лініковим для Вісника-2024 має назву «Вибухотехнічні роботи на будівництві Дніпрельстану. 1927-1933» поглиблює розуміння сучасності досвідом мало не сторічної давнини.
ЗОКМ, наголосила Вікторія Водоп’ян, продовжує прийом матеріалів для ювілейного 25-го «Музейного вісника»: “Колектив музею буде і надалі працювати над створенням свого щорічника. Це невід’ємна частина роботи нашого закладу, його візитівка. Сподіваємося, що ще багато цікавих статей будуть нами опубліковані. Традиційно запрошуємо до співпраці наших колег, археологів, істориків та краєзнавців”.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки, Миколи БАРИШЕВА та учасників події
